Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2021 р. № 1924/ІПК/99-00-04-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення
щодо оподаткування доходу у вигляді страхової виплати, отриманого платником за договором довгострокового страхування життя в іноземній валюті та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, який планує укласти із страховою компанією договір добровільного довгострокового страхування життя (страхові внески та страхова виплата за договором встановлена в іноземній валюті, зокрема, у доларах США), просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування доходу у вигляді страхової виплати, отриманого платником за договором довгострокового страхування життя в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85) договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя (п.п. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Статтею 9 Закону № 85 встановлено, що страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат, обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 19 Закону № 85 грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у іноземній валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Крім того, ст. 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Також частиною першою ст. 5 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» встановлено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 164.2.15 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума страхових виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя, у випадках та розмірах, визначених
п.п. 170.8.2 п. 170.8 ст. 170 Кодексу.

Особливості оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, передбачено п. 170.8 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. «а» п.п. 170.8.2 якого податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, зокрема, якщо вигодонабувач є страхувальником за договором, оподаткуванню підлягає 60 відсотків суми величини перевищення страхової виплати над сумою внесених страхових платежів за правилами оподаткування доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках.

Враховуючи викладене, оскільки основним засобом платежу на території України є валюта України, то з метою визначення суми оподатковуваного доходу, зокрема суми величини перевищення, для розрахунку слід брати суму страхової виплати у гривнях, розрахованої страховиком як еквівалент суми, визначеної у доларах США, за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день закінчення терміну дії договору страхування життя, та суму сплачених страхових платежів у гривнях, розрахованих як еквівалент суми, визначеної у доларах США, за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день фактичної сплати.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань. 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.