Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.06.2021 р. № 2180/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс), повідомляє.

Якзазначено у зверненні, в процесі здійснення господарської діяльності у товариства виникли питання щодо оподаткування податком на прибуток внесків до статутного фонду та операцій із придбання основних засобів за рахунок коштів, внесених до статутного капіталу, або шляхом залучення кредиту, або здійснення лізингових операцій.

Частиною третьою ст. 80 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Порядок створення, діяльності та припинення, визначення статусу, зокрема товариств з обмеженою відповідальністю, визначається Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства (частини перша та третя ст. 13 Закону № 2275).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць щодо коригування фінансового результату до оподаткування по операціях із здійснення внесків до статутного капіталу підприємства.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку відображення операцій із здійснення внесків до статутного капіталуу бухгалтерському обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток у разі придбання основних засобів, в тому числіу фінансовий лізинг або із застосуванням кредиту, здійснюється відповідно до ст. 138 Кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ст. 138 Кодексу, згідно із п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Нормами Кодексу не передбачено проведення коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства, при здійснені платником податку на прибуток підприємств операцій з нарахування процентів за кредитним договором, за винятком, коли позичальником виступає нерезидент.

Операції з нарахування відсотків за кредитним договором з нерезидентом підлягають оподаткуванню з урахуванням особливостей, визначених ст. 140 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).