Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.06.2021 р. № 2270/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо належності послуг з митного оформлення вантажів, що надаються митним брокером – нерезидентом України, до транспортно-експедиторських послуг чи послуг, допоміжних у транспортній діяльності, та щодо порядку оподаткування таких послугі, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має намір здійснювати операції з придбання товарів у постачальника-нерезидентаУкраїни (далі – постачальник-нерезидент) на умовах ІНКОТЕРМС DАP (місце призначення в Україні). При цьому у ціну товару, за якою він буде придбаватися Товариством, будуть включатися витрати на його транспортування, оформлення і декларування при вивезенні з країни постачальника та експедирування.

Для доставки товару покупцю постачальник-нерезидент укладає договір з експедитором – резидентом України (далі – експедитор-резидент), який, у свою чергу, з метою оформлення та декларування таких товарів при їх вивезенні з країни постачальника залучає третю особу – митного брокера – нерезидента України (далі – митний брокер – нерезидент).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська

 

діяльність визначена,  як підприємницька діяльність  із наданнятранспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг є місце фактичного постачання послуг (підпункт «а» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ).

Таким чином, згідноіз Законом № 1955 транспортно експедиторські послуги надаються експедитором, а саме особою, яка відповідно до договору  транспортного експедирування, укладеного з клієнтом, виконуєабоорганізовуєвиконання транспортно-експедиторськихпослуг, визначених таким договором, за рахунок такого клієнта, та отримує за це експедиторську винагороду.

Послуги, які надаються експедитору третьою  особою (у тому числі митним брокером), залученою таким експедитором в межах виконання договору транспортного експедирування, не можуть розглядатися як транспортно-експедиторські послуги. 

З питання віднесення до послуг,допоміжних у транспортній діяльності, послуг з оформлення та декларування товарів при їх вивезенні з країни постачальника-нерезидента, що надаються митним брокером, платнику податку доцільно звернутися до Міністерства інфраструктури України,яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 30.06.2015 № 460,є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах, зокрема, автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту.

В той же час слід зазначити, що питання, наведені у зверненні, не стосуються операцій, що здійснюються безпосередньо (плануються) Товариством, а тому платник податку, який безпосередньо постачає такі послуги, у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу з детальним описом здійснюваних ним операцій для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.