Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2021 р. № 2029/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо дисконтування гарантійного та забезпечувального платежів по операціях з отримання в оренду нежитлового приміщення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє наступне.

В зверненні зазначено, що платник податківприйняв у строкове платне користування на правах оренди нежитлове приміщення. Відповідно до договору, заявник повинен на рахунок орендодавця окрім орендної плати здійснити оплату забезпечувального та гарантійного платежів.

Відповідно до договору гарантійний платіж – це платіж по забезпеченню належного виконання грошових зобов’язань орендаря щодо сплати неустойки (штрафи, пеня), який наприкінці терміну повертається орендарю у разі вчасного здійснення оплати за договором. Забезпечувальний платіж – спосіб забезпечення належного виконання орендарем взятих зобов’язань щодо сплати орендної плати та витрат на утримання приміщення. Вказаний платіж може бути зарахований в оплату орендної плати.

У заявника виникають питання щодо порядку дисконтування таких платежів.

Відповідно доп.п. 134.1.1 п. 134. ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з дисконтування фінансових зобов’язання (довгострокових зобов’язань). Крім того, Кодекс не містить норм щодо ставки дисконтування та амортизації дисконту.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку дисконтування фінансових зобов’язань та ставки дисконтування відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).