Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2021 р. № 1999/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба Українирозглянула звернення
про надання роз’ясненнящодо виплати податку на репатріацію, якщо Провайдер (юридична особа, резидент) виплачує роялті Правовласнику (нерезидент) через уповноважену цим правовласником особу –  Агентата, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Відповідно до наданої інформації Правовласник (нерезидент) надає резиденту України – Провайдеру право на використання телевізійних програм та доручає резиденту України – Агенту на території України здійснювати контроль, розрахунок та перерахування на його користь плати за таке право.

При цьому, Агент – уповноважена особа Правовласника – нерезидента, яка акумулює у себе належний нерезиденту дохід,здійснює розрахунок та виплату доходу такому нерезиденту, та не є його постійним представництвом в розумінні Кодексу.

Виникають питання:

1. Хто повинен сплачувати податок на репатріацію Провайдер (юридична особа, резидент) або Агент, який є резидентом України та не є постійним представництвом нерезидента на території України?

2. У разі якщо сплачувати податок на репатріацію зобов’язаний Провайдер на дату перерахування ним плати Агенту:хто повинен відображати суму податку на репатріацію у додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств; які дані у додатку ПН відображаються  Агентом та Провайдером; яким чином Провайдер має скористатися правом на звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, або зменшення ставки податку при застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до абзацу «в» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема роялті, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, положеннями Кодексу передбачено, що резидент Провайдер, який здійснює виплату роялті на користь нерезидента (правовласник) або уповноваженої таким нерезидентом особи (Агент), має утримати та сплатити податок з таких доходів нерезидента під час їх виплати за умови, що уповноважена нерезидентом особа (Агент) не підпадає під визначення постійного представництва. При цьому Провайдер, у разі якщо Агент не підпадає під визначення постійного представництва, відображає таку виплату доходу нерезиденту з джерелом його походження з України, а також відповідну суму податку, в додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Визначення постійного представництва наведено уп.п. 14.1.193
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого постійним представництвом вважається постійне місце діяльності, черезяке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, карʼєр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування до постійного представництва прирівнюються, зокрема, особи, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або повʼязаних із ним осіб – нерезидентів.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника-резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в межах основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник-резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб-нерезидентів, які є повʼязаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в межах основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з повʼязаних осіб-нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи-нерезидента, якщо такі нерезиденти є повʼязаними особами (абзац пʼятнадцятийп.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, Кодексом надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва.

Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у п.п. 14.1.193 ст. 14 Кодексу, такий резидент з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 цього Кодексу.

Отже, постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку і їх об’єкт оподаткування податком на прибуток обчислюється у загальному порядку.

При цьому, якщо резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб-нерезидентів, які є повʼязаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в межах основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з повʼязаних осіб-нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи-нерезидента, якщо такі нерезиденти є повʼязаними особами.

Водночас зазначаємо, що питання стосовно умов договорів регулюються Цивільним кодексом України, і не належать до компетенції ДПС.

Щодо права на звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, або зменшення ставки податку при застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, то Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.