X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2021 р. № 2318/ІПК/26-15-04-05-18

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо земельного податку (далі-Податок), керуючись ст. 52  Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що було платником єдиного податку третьої групи та є власником приміщення, частина якого передається в оренду (найм, позичку), а інша частина – використовується для провадження своєї господарської діяльності.

Товариство не надало інформації щодо виду його господарської діяльності згідно з КВЕД та наявності у нього відповідного права на земельну ділянку.

Товариство запитує про порядок справляння земельного податку - за загальну площу земельної ділянки або за частину площі земельної ділянки розрахованої пропорційно площі приміщень наданих в оренду.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466−IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни, зокрема, до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, згідно з якими платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з 01 липня 2020 року з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої − третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, з 01.07.2020 виникає обов’язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Кодексу).

З огляду на викладене та з метою уникнення ризиків, пов’язаних з обчисленням податкових зобов’язань із земельного податку, договір оренди (найму, позики) нерухомого майна має містити розрахунок пропорційності, за яким визначено розмір земельної ділянки, що передається в оренду з нерухомим майном, розташованим на такій земельній ділянці.

Надання податкової консультації потребує додаткової інформації, зокрема щодо правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташоване власне приміщення Товариства, та змісту договорів оренди частини приміщення. Оскільки податкові взаємовідносини, зазначені у зверненні, потребують аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет звернення більш детально, пропонуємо для отримання роз’яснення з порушеного питання Товариству або його уповноваженому представнику звернутися до територіального органу ДПС з наданням усіх копій документів у порядку, встановленому законодавством.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).