Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2021 р. № 2092/ІПК/99-00-04-03-03-06

 Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),розглянула звернення щодо окремих норм законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.  

Платник податків просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи платять мікропідприємці єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо платять, в якому розмірі та строки?
2. Чи платять мікропідприємці відсоток від отриманих грошей, (податок на фактично зараховані грошові кошти, податок на оборот, єдиний податок, тощо)?
3. Чи платять мікропідприємці податок на прибуток, якщо платять в якому розмірі та в які строки?
4. Які передбачені законодавством України податки, збори, акцизи, будь-які платежі до місцевих чи/та державних бюджетів чи інші обов’язкові платежі, якщо передбачені,  в якому розмірі та строки?
5. Чи передбачена для мікропідприємців обов’язкова наявність реєстратора розрахункових операцій, касовий апарат?
6. Який річний оборот повинен бути, щоб увійти в категорії мікропідприємців?
7. Який облік діяльності мікропідприємців передбачений законодавством (книга обліку доходів, тощо?
8. Чи встановлено законодавством обмеження щодо КВЕД мікропідприємцям?
9. Яку звітність подають мікропідприємці?
10. Чи існують обмеження для мікропідприємців, щодо надання послуг фізичним чи юридичним особам?.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Визначення понять, що вживаються у ПКУ, зазначені ст. 14 ПКУ, яка не містить окремого визначення «суб’єкт мікропідприємництва».

Разом з тим відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, частиною третьою ст. 55 Господарського кодексу України визначено критерії суб’єктів господарювання, які відносяться до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

При цьому суб'єктами мікропідприємництва є, зокрема фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Виходячи з викладеного, Господарський кодекс України, використовуючи терміни «мікро-, малого-, середнього-, великого-...», визначає критерії віднесення саме суб'єктів господарювання до відповідних категорій.

Водночас будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до ст. 177 ПКУ та глави 1 розділу XIV ПКУ в залежності від обраної системи оподаткування.

 Щодо питання 1

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня  2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №  2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).

Щодо питання 3, 6 – 10

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПКУ фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1розділу  XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

При цьому згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

 не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

 третя група – фізичні особи –підприємці які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Кодексу ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом

на 01 січня податкового (звітного) року (далі – прожитковий мінімум), другої               групи – у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі – мінімальна заробітна плата), третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

 Пунктом 293.2 ст. 293 Кодексу визначено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб –підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема:

 для першої групи платників єдиного податку – не більше 10 відс. розміру прожиткового мінімуму;

для другої групи платників єдиного податку – не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 293.3 відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

3 відс. доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

5 відс. доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).

При цьому  згідно з п. 294.1 ст. 291 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Водночас податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ).

01 січня 2021 року згідно з п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі - ПДВ), ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення доходів та витрат.

 Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді

Враховуючи вищезазначене, фізичні особи – підприємці –платники єдиного податку першої – третьої груп на підставі первинних документів ведуть облік доходів (не платники ПДВ) та облік доходів і витрат (платники ПДВ) в довільній формі в паперовому вигляді чи в електронному вигляді шляхом помісячного відображення доходів та витрат.

Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи. 

Згідно з п. 296.3 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу Податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

 Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі Податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників. 

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПКУ реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).

Згідно з пп. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Під час вибору виду діяльності, який планує здійснювати фізична особа – підприємець, додатково використовуються нормативно-правові акти Держспоживстандарту України та Держкомстату України, зокрема наказ Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності».

Таким чином, фізична особа - підприємець за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності, використовуючи КВЕД ДК 009:2010.

Водночас зауважуємо, що перелік побутових послуг населенню, що надаються першою і другою групами платників єдиного податкувстановлений п. 291.7 ст. 291 ПКУ.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п.п. 133.1.1 та п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.

 Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Згідно з п.п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

 При цьому авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується (п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Щодо питання 2, 4

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПКУ в Україні встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

 Згідно із ст.  9.1 ст. 9 ПКУ до загальнодержавних податків належать:

податок на прибуток підприємств;

податокна доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

екологічний податок;

рентна плата;

мито.

 До місцевих податків відповідно до ст. 10 ПКУ належать:

податок на майно;

єдинийподаток.

 До місцевихзборів належать:

збір за місця для паркуваннятранспортнихзасобів;

туристичнийзбір.

Отже нормами ПКУ не встановлено такого податку як податок на оборот.

 Щодо питання 5

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі - ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 6 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку, які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до ПКУ.

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Норма, передбачена п. 61 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, щодо можливості незастосування РРО фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку другої – четвертої груп у разі не перевищення ними обсягу доходу 1000000 грн. протягом календарного року, має визначений період часу, а саме до 01.01.2021.

Оскільки відповідно до Закону України від 01 грудня 2020 року № 1017-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» у п. 61 підрозділу 10 розділу XX ПКУ цифри і слова «01 квітня 2021 року» замінено цифрами і словами «01 січня 2022 року»; цифри і слово «1000000 гривень» замінено словами і цифрами «обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, то до 01.01.2021 року діє норма щодо не перевищення обсягу доходу у 1000000 грн., а з 01.01.2021 року обсяг доходу не має перевищувати 220 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на 2021 рік.

Враховуючи зазначене, якщо обсяг доходу за 2020 рік фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку другої – четвертої груп перевищив 1000000 грн., то такі платники мають застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні готівкових розрахунків у обов'язковому порядку відповідно до норм ПКУ.

          Пунктом підрозділу 10 розділу XX ПКУ визначено, що у разі перевищення фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку другої – четвертої груп в календарному році обсягу доходу 1000000 грн., застосування РРО та/або ПРРО для таких платників єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням

такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єктам господарювання як платника єдиного податку.

Водночас зауважуємо, що інформації, викладеної у запиті, недостатньо для надання вичерпної індивідуальної податкової консультації, тому з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, необхідно конкретизувати питання, якіпотребують роз’яснення. 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.