Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.07.2021 р. № 2601/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства, щодо застосування окремих норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство з кінця 2020 року є принципальним членом міжнародної платіжної системи Master Card. Відповідно до Правил міжнародної платіжної системи Master Card Товариство почало надавати послуги платіжної системи, пов’язані з переказом коштів клієнтів з використанням інтернет - еквайрингу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні та порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675).

Відповідно до статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III  «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346) і Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктами 1.8 і 1.9 статті 1 Закону № 2346 еквайрингова установа (еквайр) – це юридична особа, яка здійснює еквайринг;

еквайринг – це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Пунктом 14.18 статті 14 Закону № 2346 визначено, що еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали відповідний договір з платіжною організацією.

За операціями з використанням електронних платіжних засобів, здійснених резидентами і нерезидентами на території України, переказ між еквайрами і суб'єктами господарювання здійснюється виключно в гривнях у порядку, встановленому договором.

Інформація щодо платіжних систем, учасників та операторів послуг платіжної інфраструктури, зареєстрованих в Україні, розміщена на офіційному сайті Національного банку України за посиланням Інтернет-ресурсу: https://bank.gov.ua.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» - «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг, пов'язаних з переказом коштів, що надаються учасниками платіжних систем та платіжними організаціями платіжних систем, надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2017 року № 73.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що об’єктом оподаткування є, зокрема, операції з постачання товарів/послуг, а не оплата (комісія) яка надається за поставлені (що підлягають поставці) товари/послуги. Оскільки зазначені у зверненні послуги відсутні у переліку послуг, визначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника.

Якщо зазначені у зверненні послуги відносяться до послуг, визначених підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, то операції Товариства з постачання таких послуг не будуть об'єктом оподаткування ПДВ.

Якщо зазначені у зверненні послуги не відносяться до послуг, визначених підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, то операції Товариства з постачання таких послуг оподатковуватимуться ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків, незалежно від фактичного їх місця постачання.

З питання правомірності віднесення зазначених у зверненні послуг до послуг, визначених підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, ДПС рекомендує звернутися до Національного банку України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).