Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.06.2021 р. № 2461/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула Ваші звернення … щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Платник податків у своєму зверненні повідомила, що є фізичною особою – підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. У приватній власності має будівлю (магазин, склад), яку використовує у своїй підприємницькій діяльності. Дана будівля розташована на території ринку Комунальне підприємство ….

У 2020 році … ГУ ДПС у … області їй було направлено податкове повідомлення – рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за дану будівлю. Податок нею було сплачено.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію стосовно того, чи розповсюджується на дану будівлю положення п. п. «е»
п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та чи має вона сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за будівлю розташовану на ринку.

Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п. п. 14.1.129¹ п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти нежитлової  нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

П. п. «е» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи-підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України – є суб’єктами малого підприємництва (частина третя ст. 55 Господарського кодексу України).

Інші фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Отже, об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, в тому числі, фізичними особами, зареєстрованими в установленому законом порядку фізичними особами-підприємцями, що провадять свою діяльність на ринках, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема,  щодо нарахованої суми податку (п. п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.