Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.06.2021 р. № 2486/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула Ваше звернення від … щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Платник податків зазначає, що він є фізичною особою – підприємцем і власником нежитлової будівлі загальною площею …кв. м., що знаходиться за адресою: ... Наразі дане нежитлове приміщення знаходиться в напівзруйнованому стані, потребує проведення капітального ремонту. Оскільки платника спіткала економічна криза, в даний час немає можливості ремонтувати дану будівлю.

Платник податку запитує: чи необхідно йому сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на зазначену будівлю та чи потрібно йому внести зміни до правоустановчих документів, що будівля непридатна до експлуатації, для звільнення від сплати зазначеного податку.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначено статтею 266 ПКУ.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ визначений перелік об’єктів нерухомого майна, які не є об’єктом оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

При цьому база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ).

Пунктом 266.4 статті 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ).

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ).

Крім того, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо:права на користування пільгою із сплати податку;розміру ставки податку;нарахованої суми податку (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПКУ).

Водночас повідомляємо, що питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема припинення таких прав, в тому числі, у разі його знищення, належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.