Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.07.2021 р. № 2699/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба Українирозглянула звернення щодо окремих питаньреєстрації та оподаткування іноземної компанії та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Компанія має у власності нерухомість та розглядає питання щодо створення юридичної особи – резидента та подальшої передачі такої нерухомості в якості внеску в статутний фонд такої новоствореної особи. Управління Компанією здійснюється в країні реєстрації – Республіці Кіпр, Компанія не має постійного представництва на території України.

У зв’язку з чим, виникли питання:

1. Щодо необхідності реєстрації Компанією постійного представництва в Україні для здійснення операції з внеску нерухомостідо статутного капіталуюридичної особи – резидента України, чи реєстрації іншим чином у податковому органі.

2. Які податки та в якому розмірі сплачуються Компанією при передачі належної їй нерухомості в якості внеску до статутного капіталу юридичної особи – резидента України.

3. Чи повинна Компанія реєструватись платником ПДВ у разі, якщо вартість нерухомості, що вноситься  до статутного капіталуюридичної особи – резидента України, перевищить 1 млн.гривень.

Щодо питання 1.

Відповідно до вимог абзацу першого пункту 64.5 статті 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації) зобов’язані стати на облік у контролюючих органах якщо вони:

здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва;

придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні;

відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.

Згідно з підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.3 статті 133 Кодексу нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво є платниками податку на прибуток. Нерезидент реєструється платником податку на прибуток  у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер. Зазначеним пунктом деталізовані випадки, коли діяльність нерезидента призводить / не призводить до утворення постійного представництва нерезидента.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу  господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 60 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до 1 січня 2021 року належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 1 січня 2021 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 Кодексу.

Іноземна компанія, яка утворила Представництво в Україні, на обліку в контролюючих органах не перебуває.

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Кодексу взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі юридичних осіб - нерезидентів, якіпридбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 Кодексу об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Отже, якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність в Україні, яка підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то нерезидент, який здійснює діяльність через таке представництво, повинен зареєструватися платником податку на прибуток, подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачувати податок до бюджету.

Щодо питання 2.

Відповідно до п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому, господарські операції, що передбачають внесення, зокрема, майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою є прямою інвестицією.

Корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу  доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента (п.п. «д» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).    

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь – яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.     

Враховуючи те, що за операцією із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу резидента здійснюється перехід права власності на таке майно, така операція вважається доходом нерезидента із джерелом його походження з України, який підлягає оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.     

Таким чином, дохід на суму вартості переданого нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, в обмін на корпоративні права резидента підлягає оподаткуванню за формулою, встановленою п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу

Водночас, згідно зі ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, операція з внесення неплатником ПДВ (у тому числі нерезидентом України) нерухомого майна, розташованого на митній території України, до статутного капіталу представництва нерезидента в Україні не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо питання 3.

Статтями 181 та 182 розділу V Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Водночас будь-яких виключень та/або особливостей щодо реєстрації представництва нерезидента як платника ПДВ чинним законодавством не передбачено.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Порядок № 1130).

Згідно із розділом V та розділом XX Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою та ставкою 7 та 14 відсотків ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

Зокрема, у разі якщо обсяг операцій представництва нерезидента з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, протягом останніх 12 календарних місяців перевищить 1 млн.грн., то таке представництво повинно подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ, затвердженою Порядком № 1130 і, відповідно, в обов’язковому порядку зареєструватись як платник ПДВ.

Також інформуємо, що представництво нерезидента має право за добровільним рішенням зареєструватись як платник ПДВ.

Водночас зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.