Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.07.2021 р. № 2707/ІПК/99-00-21-03-02-05

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ державним підприємством, яке є одержувачем бюджетних коштів, при отриманні коштів, які виділяються з державного бюджету, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 233-р «Про визначення державного підприємства «Українські спеціальні системи» централізованою закупівельною організацією» (далі – розпорядження № 233) державне підприємство визначено центральною закупівельною організацією (далі – ЦЗО). Додатками до розпорядження № 233 визначено перелік товарів, закупівля яких через ЦЗО є обов’язковою. Згідно з пунктом 4 розпорядження № 233 Адміністрація  за рахунок коштів державного бюджету забезпечує щорічне фінансування видатків ЦЗО на організацію та проведення тендерів та закупівель за рамковими угодами товарів, закупівля яких через ЦЗО є обов'язковою. ЦСО планується включити до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, а їх використання відбуватиметься згідно з планом використання бюджетних коштів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Відповідно до пунктів 11, 13 та 14 частини першої статті 2 розділу І БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (частина 6 статті 22 БКУ).

При цьому одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 розділу I БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ платник податку може використовувати поняття, визначені БКУ.

Пунктом 38 частини першої статті 1 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон № 922) централізовані закупівельні організації – юридичні особи державної або комунальної власності, що визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування як замовники, які організовують і проводять тендери та закупівлі за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до Закону № 922.

Учасник процедури закупівлі / спрощеної закупівлі (далі – учасник) – фізична особа, фізична особа – підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об'єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію / пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі (пункт 37 частини першої статті 1 Закону № 922).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Отже, у разі якщо отримання платником ПДВ бюджетних коштів, у тому числі у вигляді субсидій та поточних трансфертів, не передбачає постачання таким платником податку (у даному випадку – ЦЗО) товарів/послуг, і такі кошти не є оплатою вартості товарів/послуг, то об'єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та, відповідно, до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються.

Разом з цим, якщо зазначені кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, основних фондів, то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ. У такому випадку платник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ на суму коштів, отриманих з бюджету (незалежно від того, на які цілі будуть витрачені такі кошти), у разі якщо такі кошти надійдуть на рахунок підприємства як оплата товарів/робіт/послуг, які будуть постачатися самостійно таким ЦЗО.

Водночас повідомляємо, що інформації, викладеної у зверненні, недостатньо для надання більш ґрунтовного роз’яснення з порушеного питання, а тому, у разі необхідності, пропонуємо повторно звернутися до контролюючого органу із наданням детального опису здійснюваних операцій (у тому числі інформації щодо умов, визначених у цивільно-правових договорах, укладених у рамках розпорядження № 233).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу І ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснених ними операцій тим, які визначені ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.