Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2021 р. № 2737/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства            з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо окремих питань обліку операцій за договорами управління майном для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із запитом між Товариством та центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління), укладено договори управління майном, за якими Товариство виступає управителем.

Умовами договорів управління майном встановлено, що надходження до Державного бюджету України становитимуть не менше визначеного у відсотках співвідношення від доходу від управління (за вирахуванням винагороди управителя та витрат на управління, а також податків та зборів, що підлягають сплаті управителем відповідно до чинного законодавства України).

Серед умов договорів управління майном на управителя покладено обов’язок сплачувати до державного бюджету «мінімальний фіксований платіж» у визначеній сумі у випадку, якщо надходження, що підлягають сплаті до державного бюджету, є меншими за встановлену суму, у тому числі за рахунок власних коштів.

Платником поставлено такі питання:

1. Яким чином управитель повинен відображати у бухгалтерському та податковому обліку сплачені за власний рахунок (понад суму доходу, отриманого за договором управління майном) кошти до державного бюджету на виконання договорів управління майном, у тому числі «мінімальні фіксовані платежі», встановлені такими договорами?

 2.  Чи має право платник включити до складу своїх витрат суму коштів, сплачених до державного бюджету за власний рахунок (понад суму доходу, отриманого за договором управління майном), у тому числі «мінімальні фіксовані платежі», встановлені договорами управління майном?

Щодо питань 1 та 2

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлено главою 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша  ст. 1030 ЦКУ).

Установником управління, як визначено частиною першою  ст. 1032 ЦКУ, є власник майна.

При цьому, згідно з частиною шостою ст. 1032 ЦКУ у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство).

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята ст. 1033 ЦКУ).

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя ст. 1030 ЦКУ).

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (частина перша ст. 1042 ЦКУ).

Повноваження Національного агентства щодо укладання цивільно-правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов'язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, встановлено пунктом 4 частини першої ст. 10  Закону України від 10 листопада 2015 року  № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 772), який визначає правові та організаційні засади функціонування Національного агентства.

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (частина перша             ст. 21 Закону № 772).

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 772 управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Статтею 24 Закону № 772 встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Кодексом.

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

При цьому управитель майна не подає окремих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, фінансової звітності за кожним договором управління майном, а також не здійснює оформлення окремих додатків до податкової декларації з податку на прибуток відносно таких укладених договорів управління майном (крім договорів з управління активами пайових інвестиційних фондів).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності з урахуванням операцій за договорами управління майном, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України                           від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Питання бухгалтерського обліку операцій за договором управління майном належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас повідомляємо, що в розглянутому зверненні недостатньо інформації для надання конкретної відповіді з питань запиту, зокрема, щодо нормативно-правових підстав та встановленого порядку сплати управителем платежів за договором управління майном за власний рахунок (понад суму доходу, отриманого за таким договором), у тому числі визначення такої категорії як «мінімальні фіксовані платежі», встановлені відповідними договорами управління майном.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.