Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2021 р. № 2748/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування дивідендів, які сплачуються учаснику товариства, що є юридичною особою, створеною за законодавством Кіпру, і застосування відповідних положень українсько-кіпрського договору про уникнення подвійного оподаткування та щодо неотримання індивідуальної податкової консультації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні,ТОВ має намір виплатити дивіденди юридичні особі, яка є резидентом Республіки Кіпр (далі – Нерезидент). Частка Нерезидента у статутному капіталі ТОВ складає 20%. Розмір статутного капіталу ТОВ становить 13900 грн. Але Нерезидент придбав частку статутного капіталу ТОВ у попереднього учасника більше ніж за 100000 євро.

Платник звертається з наступними питаннями:

1. Чи прирівнюється придбання Нерезидентом частки статутного капіталу ТОВ до «інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії» в розумінні п.п. а) ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та чи може ТОВ застосовувати ставку податку 5 % від загальної суми дивідендів?
2. Чи можливо застосовувати ставку податку 5 % від загальної суми дивідендів згідно з п.п. а) ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи при виплаті дивідендів на користь Нерезидента?

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (п.п. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору, чинного на дату виплати такого доходу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 розд. ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи із змінами, внесеними до неї Протоколом від 11.12.2015, ратифікованим Верховною Радою України 30.10.2019, який набрав чинності 28.11.2019 (далі – Конвенція), поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції).

Для цілей цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб (п.1 ст. 3 Конвенції). Резиденція осіб, на яких поширюється цей міжнародний договір, визначається відповідно до положень ст. 4 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі».

«Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,

b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках» (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Пунктом 3 ст. 10 Конвенції визначено, що «термін «дивіденди» у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток».

У контексті Конвенції термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа (п.1 ст. 3 Конвенції).

Термін «товариство» Конвенцією не визначено.

Водночас відповідно до офіційних Коментарів до статей 1 (Особи, до яких застосовується Конвенція) та 10 (Дивіденди) Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, термін «компанія» означає, будь-який суб’єкт оподаткування, який розглядається як корпоративне утворення згідно з законодавством договірної держави, в якій його створено. Згідно із законодавством більшості держав-учасниць ОЕСР такі «компанії» (акціонерні компанії, товариства з акціонерним капіталом, товариства з обмеженою відповідальністю та інші компанії з об’єднаним капіталом) є юридичними особами з окремою від усіх своїх акціонерів (учасників) правосуб’єктністю. Прибуток «компанії»  у країні-резиденції оподатковується корпоративним податком і розподіляється між акціонерами (учасниками) у вигляді дивідендів.

На відміну від «компанії», «товариство» (англійською мовою «partnership» – товариство, партнерство) з точки зору оподаткування роглядається як «прозоре», тобто не підлягає оподаткуванню згідно з національним законодавством відповідної країни. Прибуток такого «товариства» розподіляється між учасниками-партнерами та, відповідно, підлягає оподаткуванню на рівні цих учасників пропорційно їх часткам у «товаристві». Внаслідок цього таке «товариство» у контексті міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не може вважатися податковим резидентом відповідної договірної держави - учасниці договору і користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими цим договором.

Таким чином, при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції є «компанією» (у значенні цього терміну, розкритого у п.1 ст. 3 Конвенції) і резидентом України, доходів, які відповідають визначенню «дивіденди» (п. 3 ст. 10 Конвенції), на користь особи, що є «компанією» (яка не є «товариством»), резидентом Кіпру та фактичним власником дивідендів, у разі виконання цією особою умов, зазначених у п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції,  щодо безпосереднього володіння щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, та інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше, ніж 100000 євро, застосовується ставка оподаткування, визначена цією нормою Конвенції.

В інших випадках (якщо умови, зазначені у п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, не виконуються) застосовується ставка оподаткування, зазначена у п.п. b) п. 2 ст. 10 Конвенції.

Слід зазначити, що умови, встановлені  п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, стосуються мінімального розміру частки учасника компанії у статутному капіталі цієї компанії.

Зокрема, умова «інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро», зазначена у п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, у розумінні цієї норми встановлює мінімальну вартість вкладу (внеску) компанії - фактичного власника дивідендів, який є учасником компанії, що виплачує дивіденди, до статутного капіталу цієї компанії  у грошовому виразі (не менше 100000 євро), оскільки у попередній умові (щодо безпосереднього володіння щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди) мінімальний розмір цієї частки визначений у відсотках.

Водночас у зверненні, яке розглядається, вказується сума, за якою учасник українського товариства з обмеженою відповідальністю – резидент Кіпру придбав частку у статутному капіталі цього товариства у її попереднього власника (більше, ніж за 100000 євро), що значно перевищує розмір статутного капіталу цього товариства (13900 гривен).

Надана заявником інформація потребує уточнення, оскільки придбання у попереднього власника частки у статутному капіталі українського товариства не за номінальною вартістю може означати (з огляду на те, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників), що до вартості такої частки не можуть бути застосовані умови, встановлені  п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції.

Щодо неотримання податкової індивідуальної консультації у строки, передбачені п. 52.1 ст. 52 Кодексу, повідомляємо.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Водночас, Законом України від 13 травня 2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни у розділ XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст. ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Отже, у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, тимчасово подовжено на період до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, перебіг строків щодо надання індивідуальних податкових консультацій у письмовій формі.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.