Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2021 р. № 2760/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула зверненняПідприємства про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне.

Підприємство повідомляє, що ним зареєстровано стаціонарний акцизний склад та отримана ліцензія для власного споживання палива. Судно не зареєстровано як акцизний склад та відсутня ліцензія на реалізацію пального тому, що не провадило свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

На виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 23.07.2020 № 410 «Про відчуженняшляхом продажу основних засобів Підприємства, відповідно до п. 16 Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 № 803 (в редакції постанови КМУ від 23.10.2019 № 884), Порт має намір скласти договір купівлі-продажу товарів (далі – Судно).

У типовому проекті договору на відчуження об’єктів державної власності передбачено декілька варіантів передачі паливно-мастильних матеріалів:

1. «Приймання-передача залишків паливо-мастильних матеріалів, що знаходяться на борту Судна, оформлюється Актом прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів, який складається у двох примірниках – по одному для кожної Сторони, і підписується представниками обох Сторін, що володіють відповідними повноваженнями, з відшкодуванням Покупцем даних витрат у порядку передбаченому даного Договору».
2. «Ціна товару включає всі суднові приналежності, що знаходяться на борту Судна у комплектації. Залишки паливно-мастильних матеріалів повертаються Покупцем Продавцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Акту прийому-передачі Товару».

 

Підприємство запитує:

1. Чи підлягає передача залишків палива при продажу Судна із відшкодуванням Покупцем даних витрат у порядку, передбаченому Договором під п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, як роздрібна реалізація пального (варіант 1)?
2. Чи попадає тимчасова передача залишків паливо-мастильних матеріалів, які повертаються Покупцем Продавцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Акту прийому-передачі Товару під роздрібну торгівлю пальним (варіант 2)?

    Щодо питань 1 та 2.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі – Закон № 481) здійснює регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним,  а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано чітке визначення понять, а саме:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії(ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Паливний бак (бензобак) – це ємність виключно для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання.

Паливний бак – один із компонентів паливної системи судна. Бак виконує декілька основних функцій:

зберігання палива;

забезпечення пожежної безпеки;

попередження витікання палива;

забезпечення мінімальних викидів палива в атмосферу в результаті його випаровування.

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів та перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для, зокрема  зберігання в ньому пального на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним, зокрема паливний бак транспортного засобу (п.п. 14.1.6 ¹  п. 14.1 ст. 14 Кодексу)

Тобто паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо насудні (буксирі), з якого пальне потрапляє у двигун та використовується виключно для роботи двигуна, не є місцем зберігання пального та  у розумінні п.п. 14.1.6 ¹  п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним.

Товариством не надано інформації щодо місця знаходження паливо-мастильних матеріалів, які знаходяться на судні та будуть передані згідно Акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 1.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

У разі, якщо судно є пересувним акцизним складом, то  в першому випадку  та в другому випадку - операція з передачі палива Підприємством (Продавцем)  Покупцеві оформлена Актом прийому-передачі,  у розумінні п.п. 14.1.212 п. 1.1 ст. 14  Кодексу є реалізацією пального.

Особи, які здійснюють операції з реалізації пального, та ті особи, які підпадають під визначення розпорядника акцизного складу підлягають обов’язковій реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального та зобов’язані:

зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

складати акцизні накладні та реєструвати їх в Єдиному реєстрі акцизних накладних – у випадках, передбачених п. 231.1 ст. 231 Кодексу;

отримати відповідні ліцензії на здійснення діяльності з пальним у порядку встановленому Законом України від 19 грудня 1995  № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.