Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.07.2021 р. № 2802/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), на звернення Товариства щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), повідомляє.

Товариство повідомило, що, як власник об’єктів нерухомого майна та на підставі рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 3 3577-МР «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, від земельної ділянки в м. Суми» (далі – Рішення) подало Податкову декларацію з Податку (далі – Декларація) за 2019 рік за ставкою 1,5 %, встановлену пунктом «1230.1.1. Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації за межами м. Суми» Додатку 1 до Рішення.

Товариство зазначило, що пунктом «1230.1. Торгові центри, універмаги, магазини, крім вказаних в підпункті 1230.1.1» Додатку 1 до Рішення встановлено ставку 0,23 відсотки.

Товариство, посилаючись на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у справі 480/631/19, які залишено без змін відповідно до постанови Верховного Суду від 13 серпня 2020 року по справі № 480/631/19 визнано незаконним та нечинним Рішення в частині встановлення ставки Податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб’єктів господарювання, а саме – визнано незаконним та нечинним пункт 1230.1.1 Додатку 1 до Рішення, яким визначено ставку Податку в розмірі 1,5 відсотків, запитує про наявність підстав для подання уточнюючої Декларації із застосуванням ставки 0,23 відсотки.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402).

Частиною другою статті 13 Закону № 1402 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону № 1402).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5 ст. 13 Закону № 1402).

Таким чином, Товариство має право подати уточнюючу Декларацію із застосуванням ставки, встановленої Додатком 1 до Рішення із врахуванням постанови Верховного Суду.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).