Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.08.2017 р. № 1714/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист щодо здійснення операцій з відчуження активів банку та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до Вашого листа, Банком планується здійснення проведення операцій з відчуження майнових прав, а саме прав вимоги до боржника за кредитними договорами, первинне зобов’язання за якими виникло у результаті надання такому боржнику банківського кредиту.

Так, зазначена операції планується Банком до здійснення у формі договору про відступлення права вимоги, із відповідною сплатою покупцем на користь Банку коштів, в обсязі вартості відступлених прав, яка з урахуванням ряду економічних обставин є меншою, ніж сума такої заборгованості (відступлення з дисконтом).

Відповідно до наведеного Вами випадку, стороною-покупцем за наведеним правочином із відступлення права вимоги є інститут спільного інвестування - закритий не диверсифікований венчурний корпоративний фонд.

Регулювання немайнових та майнових відносини (цивільних відносин), заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників здійснюється у відповідності до Цивільного законодавства.

Так, у відповідності до п. 1 ст.509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV (зі змінами та доповненнями, далі - Цивільний кодекс), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок у т.ч. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У той же час, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно п. 1 ст. 514 Цивільного кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. З ст. 656 Цивільного кодексу, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Понятті операцій з відступлення права вимоги податковим законодавством визначено наступнім чином.

Відповідно до положень пл. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу

України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс) зазначено, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

При цьому операції із відступлення права вимоги по боргових зобов’язаннях мають бути здійснені сторонами із дотриманням вищевказаних вимог Цивільного, та іншого законодавства, яким регулюються такі сторони договору при провадженні своєї діяльності.

Відображення у фінансовому обліку банківської установи зазначених операцій з відступлення права вимоги здійснюються у відповідності до положень Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також нормативно-правових актів Національного банку України, якими врегульовано правила ведення бухгалтерського обліку та відображенні в ньому результатів проведених операцій.

Водночас, у відповідності до вимог пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Перелік різниць, які виникають при здійсненій фінансових операцій та виникають при формуванні резервів (забезпечень) наведено у ст. 139 га 140 Податкового кодексу.

Зважаючи на викладене, оподаткування результатів операцій банку із відступлення права вимог здійснюється у складі фінансового результату до оподаткування, визначеного відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також нормативно-правових актів Національного банку України із врахуванням положень, що визначені ст. 139 та 140 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.