Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.07.2021 р. № 2765/ІПК/26-15-04-05-18

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо земельного податку (далі-Податок), керуючись ст. 52  Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових будівель (далі – Майно), розташованих на земельній ділянці, на яку не оформлено право власності або право користування.

Товариство запитує про наявність у нього обов’язку із справляння Податку за вказану земельну ділянку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Проте чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати земельного податку виникає у Товариства з дати державної реєстрації права власності на Майно.

Оскільки Товариством оформлено право власності на Майно, у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу України виникає право користування на земельну ділянку (її частину), тому Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, яка відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, передає у власність або користування земельну ділянку, щодо оформлення речових прав на таку земельні ділянку.

Так як наведена у зверненні інформація щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних та податкових відносин недостатня, тому у разі наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про сформовані земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Товариству необхідно керуватися п. 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.