Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.07.2021 р. № 2886/ІПК/10-36-07-07-20

Головне управління ДПС у Київській області розглянуло Ваш запит від ____ про надання індивідуальної податкової консультації з приводу необхідності застосування реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО), і в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) повідомляє.  

         Згідно із запитом Товариство планує через власний Інтернет-магазин реалізовувати санітарно-гігієнічні товари та вироби медичного призначення та впровадити розрахунки за такі реалізовані товари виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, такі як Liqpay, Portmone, iPay, Applepay, Googlepay та Приват24, MONOBANK,  Raiffeisen, Ощад24/7.

1. Чи потрібно Товариству застосовувати РРО при застосуванні нижче наведених способів розрахунків за проданий товар та відповідно формувати фіскальний чек:
   1. отримання оплати за товар, за допомогою сервісів переказу коштів (Liqpay, Portmone, iPay, Applepay, Googlepay тощо);

1.2. отримання оплати за товар, за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування таких як Приват24, MONOBANK,  Raiffeisen, Ощад24/7 тощо (у тому числі з використанням платіжної картки);

1.3. шляхом внесення покупцем готівки у касу банку або небанківської фінансової установи (у тому числі, шляхом використання програмно-технічного комплексу самообслуговування).

            Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО та/або ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі (Питання 1.1, 1.2).

Встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних карток банківських установ, що проводяться суб'єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Разом з цим, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом, у розумінні Закону №265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Таким чином, розрахункові операції, із застосуванням ЕПЗ, не супроводжуються розрахунковими документами встановленої форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів чи/або надання послуг, на відміну від виписок банківських установ про здійснення платежів через он-лайн систему банківських платежів. 

Цю позицію ДПС підтвердив і Національний Банк України листом від 24.04.2020 №57-0009/20338, де зазначив, що тільки операції здійснені шляхом переказу коштів з рахунку платника, без використання не банківського ЕПЗ, на рахунок отримувача, не належать до розрахункових операцій в розумінні Закону №265.

Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 13.01.2021 № 57-0010/2314) законодавство України не містить термінів/понять «сервіс переказу коштів» та «банківські системи дистанційного обслуговування».

Водночас, як зазначено в роз’ясненні Національного банку України законодавство містить термін «система дистанційного обслуговування», що охоплює системи типу «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний за стосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, які на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що   зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта (глава 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 із змінами та доповненнями).

Відповідно роз’яснення Національного банку України (лист від 13.01.2021 № 57-0010/2314), до систем дистанційного обслуговування відносяться, зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо.

До «сервісів переказу коштів», на думку Національного банку України, можна віднести сервіси банків (LiqPay тощо) та/або небанківських фінансових установ (Portmone, iPay, WayforPay, Easy Pay тощо), які мають ліцензію  Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, що надають можливість споживачам здійснити оплату товарів (послуг), зокрема дистанційного.

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар, і розрахунок за товар було здійснено за допомогою платіжних сервісів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО продавцем товару та видачею споживачу розрахункового документу встановленої форми (чек з РРО).

Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (Питання 1.3)

Згідно з абзацом третім п.2 ст.9 Закону №265, заборонено використання нефіскалізованих ПТКС комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при виконанні  операцій  з приймання готівки для подальшого її переказу, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Таким чином, розрахунки із застосуванням ПТКС небанківської фінансової установи потребують застосування РРО і обов’язок його застосування покладається на власника таких ПТКС. Разом з цим, обов’язок застосовувати РРО у продавця товарів/послуг, який отримує оплату за них, у відповідності з договором про надання фінансових послуг небанківською фінансовою установою, виникає в залежності від способу здійснення розрахункових операцій.

Отже, якщо оплата здійснюється дистанційно за допомогою ЕПЗ, то кошти на рахунок СГ будуть надходити від еквайра, а не від держателя ЕПЗ. При цьому еквайр самостійно визначає порядок обліку торговців, з якими він має укладені договори.

Таким чином, розрахункові операції із застосуванням ЕПЗ, не супроводжуються розрахунковими документами встановленої форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів чи/або надання послуг, на відміну  від виписок банківських установ про здійснення платежів через он-лайн систему банківських платежів.

ДПС вважає, що використання ЕПЗ не забезпечує споживачів розрахунковими документами встановленої форми та змісту, при здійсненні розрахункових операцій за товари (послуги), а лише надає йому інформацію про ініціювання ним переказу коштів.

Позиція ДПС була підтримана Національним банком, який у листі від 28.11.2019 № 57-0009/62082 зазначив, що розрахункові документи, отримані внаслідок застосування ЕПЗ не підтверджують факт продажу продавцем товарів/послуг, а лише підтверджують ініціювання переказу коштів покупцем.

Разом з цим, Національний банк листом від 24.04.2020 № 57-0009/20338, зазначив, що операції здійснені шляхом переказу коштів з використанням електронних платіжних засобів, на рахунок отримувача, відносяться до розрахункових операцій в розумінні Закону № 265.

Вимоги Закону № 265 поширюються однаково на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Обов’язок застосування РРО залежить не від форми розрахункової операції, а від способу її здійснення.

При прийманні оплат здійснених споживачами виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення готівки через касу банку (в тому числі онлайн-банкінг), а також, у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку) РРО та/або ПРРО може не застосовуватись.

У разі, коли розрахункові операції за товари/послуги проводяться через сервіси небанківських фінансових установ без використання рахунку, відкритого в установі банку, Товариству слід застосовувати РРО на загальних підставах.

2. Якщо потрібно застосовувати РРО, то в який момент необхідно формувати фіскальний чек для покупця при розрахунках за товар через вищевказані платіжні системи?

Відповідно до визначення розрахункової операції, викладеного у статті 2 Закону № 265, розрахунковою операцією вважається саме приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а також видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу). Тобто, розрахунковою операцією у Вашому випадку є момент надходження грошових надходжень на розрахунковий рахунок згідно з випискою фінансової установи.

При цьому, розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований в день зарахування платіжними системами коштів за продані товари на рахунок Товариства. У випадках отримання оплати за товари в позаробочий час, РРО слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного робочого дня, з дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій.

Також, у даному випадку у суб’єкта господарювання виникає обов’язок щодо видачі отримувачу товару та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.   

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.