Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.07.2021 р. № 2906/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України на виконання рішення суду, що набрало законної сили за наслідками його апеляційного перегляду апеляційним адміністративним судом, яким скасовано податкову консультацію ДПС надану ТОВ «», та, враховуючи положення ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а також виходячи з висновків суду, надає нову індивідуальну податкову консультацію стосовно визнання заборгованості безнадійною.

У зверненні платник зазначав, що протягом липня-грудня 2017 року було поставлено покупцю товар, кінцевий строк проведення оплати останньої партії якого був 30.12.2017. Покупець здійснив часткову оплату товару, в зв’язку з чим утворилась заборгованість на суму недоплати за поставлений товар.

Після зміни керівництва і власників (червень 2018 року) покупець фактично не здійснював господарської діяльності.

В зв’язку з недоотриманням оплати за поставлений товар продавець звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду позов позивача (платника-продавця) задоволено повністю та зобов’язано стягнути з покупця залишок оплати за відвантажений товар.

Після цього позивач звернувся із заявою до приватного виконавця про примусове виконання рішення.

25.02.2020 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У платника виникло питання щодо визнання зазначеного боргу безнадійним, у разі якщо прострочена заборгованість юридичної особи не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, якщо дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму такої заборгованості відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02.06.2016 № 1404–VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі – Закон № 1404).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2, п. 3 та п. 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону
№ 1404, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404.

Як зазначено у рішенні суд враховує, що Закон не містить такого поняття як закриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в статтях 39 та 40 вказаного Закону наведено загальні підстави та порядок прийняття державним або приватним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, а також наслідки таких рішень.

У пункті 2 частини першої ст. 37 Закону № 1404 вказано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону
№ 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд зазначає, що Законом № 1404 гарантується стягувачу право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, у а разі повернення йому виконавчого документа у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу та можливість повторного пред’явлення його до виконання не свідчить про те, що «дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають» і «виконавче провадження не закрито».

Враховуючи висновки суду у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1
ст. 14 Кодексу, за наявності підтверджуючих документів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення суду, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно ТОВ «».