Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2021 р. № 2911/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо реєстрації в контролюючих органах нерезидента-юридичної особи, яка має на території України постійне представництво, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Заявник просить надати роз’яснення щодо необхідності юридичній особі – резиденту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, яка має на території України постійне представництво, особисто ставати на облік як платник податків (у тому числі податку на прибуток) з урахуванням вимог статей 2 та 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританіїі Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і приріст вартості майна.

 

Відповідно до п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим п.п.«е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах (п.64.5 ст. 64 Кодексу).

Положення п. 60 підр. 10 р. ХХ Кодексупередбачено, що нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва,істаномна 01.01.2021 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу.

Порядок взяття на облік та реєстрації нерезидентів у контролюючих органах регламентується Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок).

Взяття (постановка) іноземної юридичної компанії, організації на облік в податкових органах передбачає присвоєння їй податкового номеру відповідно до вимог розділу ІІ Порядку.

Дані про іноземні компанії та організації, їх відокремлені підрозділи включаються до Реєстру платників податків – нерезидентів.

Відповідно до п. 2.6. розділу ІІ Порядку податковий номер платника податків не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Таким чином, після взяття на облік іноземної компанії як платника податку на прибуток, її постійне представництво знімається з обліку як платник податку на прибуток. У разі якщо постійне представництво є акредитованим відокремленим підрозділом такої іноземної компанії, що має код ЄДРПОУ, то таке представництво продовжує перебувати на обліку в контролюючих органахяк платник інших видів податків.

При цьому нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п. 133.3 ст. 133 Кодексу).

Після взяття на облік нерезидента платником податку на прибуток підприємств обов’язок визначати податкові зобов’язання, подавати податкову звітність з податку на прибуток підприємств, утримувати податок з доходів із джерелом їх походження з України покладається на такого нерезидента.

Згідно з ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, із змінами, внесеними відповідним Протоколом, який  ратифіковано Верховною Радою України 30.10.2019 (Закон України № 244-IX) і набрав чинності 05.12.2019 (далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції). Одним з податків, на які поширюється дія Конвенції, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції).

Статтею 4 (Резидент) Конвенції встановлено критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються її положення.

У розумінні Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання; термін «підприємство Договірної Держави» означає «підприємство, що керується резидентом Договірної Держави” (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва».

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, встановлено ст.  5 (Постійне представництво) Конвенції, відповідно до п. 1 якої «для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке підприємство повністю або частково здійснює свою комерційну діяльність».

Відповідно до офіційних Коментарів до ст. 7 (Прибуток від підприємницької діяльності)  Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі – Конвенція ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції (далі – Коментарі), які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів застосовуються для цілей трактування їх положень, ця стаття визначає, кому належать права оподаткування прибутку від підприємницької діяльності підприємства Договірної Держави у разі, коли такий прибуток не підпадає під дію правил, викладених іншими статтями цієї Конвенції. Стаття встановлює основоположний принцип: якщо у підприємства Договірної Держави немає постійного представництва, розташованого в іншій Договірній Державі, прибуток від підприємницької діяльності такого підприємства не може оподатковуватись в цій іншій Державі, крім випадків, коли такий прибуток підпадає під особливі категорії доходу, які така інша Договірна Держава має право оподатковувати відповідно до інших статей Конвенції ОЕСР.

В свою чергу, згідно з Коментарями до ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції ОЕСР головною метою для застосування поняття «постійне представництво» є  визначення права однієї  Договірної Держави оподатковувати прибуток підприємства іншої Договірної Держави, оскільки згідно зі ст. 7 Конвенції ОЕСР Договірна Держава може оподатковувати прибуток підприємства іншої Договірної Держави тільки у випадку, коли таке підприємство здійснює підприємницьку діяльність через постійне представництво, розташоване в цій Державі.

Таким чином, правила, встановлені ст. 7 Конвенції, визначають права щодо оподаткування Договірними Державами (Україною та Великобританією) прибутку (доходів) від комерційної діяльності підприємств цих Держав у відповідності до основної мети Конвенції – «усунення подвійне оподаткування стосовно податків, на які поширюється дія Конвенції, без створення можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування шляхом податкового ухилення або уникнення».

Отже, відповідно до ст. 7 Конвенції прибуток (доходи)  підприємства - резидента Великобританії від комерційної діяльності (який не підпадає під дію правил, встановлених іншими статтями Конвенції), може оподатковуватися в Україні лише в частині, яка відноситься до постійного представництва, через яке британський резидент здійснює таку діяльність в Україні.

Слід зазначити, що Конвенція стосується виключно правил оподаткування доходів осіб, які підпадають під її дію, і не регулює питання процедурного характеру, зокрема, щодо реєстрації (обліку) таких осіб в якості платників податку на прибуток, на який поширюються положення цієї Конвенції.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.