Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.08.2021 р. № 2946/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула зверненнящодо включення до бази оподаткуваня ПДВ коштів, отриманих як відшкодування вартості матеріально-технічних ресурсів (далі - МТР) переданих на відповідальне зберігання, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство, яке визначає податкові зобов’язання за касовим методом, передало МТР, придбані для подальшого використання у межах господарської діяльності, на відповідальне зберігання третій особі (Зберігачу), яка в подальшому відмовилась від їх повернення Товариству та погодилась відшкодувати Товариству повну вартість цих МТР.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відносини сторін за договором зберігання регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ). Так, відповідно до частини першої статті 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, Зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950 ЦКУ).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (частина перша статті 951 ЦКУ).

Статтею 22 ЦКУ передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Умови і порядок відшкодування збитків у господарській сфері визначено главою 25 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (підпункт 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею187 розділу V Кодексу.

Так, пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу.

Щодо питань 1 та 2

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, операція з передачі товару зберігачу на відповідальне зберігання для Товариства не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу. Податкові зобов'язання у Товариства та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.

У випадку якщо після закінчення терміну такого зберігання, що визначений у договорі, зберігач не повертає ТовариствуМТР, що знаходилися у зберігача на відповідальному зберіганні, такі МТР вважаються поставленими, операція з їх постачання підлягає оподаткуванню ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної підпунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу.

При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у Товариства відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу є або дата на яку Зберігач зобов’язаний був повернути МТР, але не повернув у зазначений термін, або дата зарахування коштів за неповернуті МТР залежно від події, яка відбулася раніше.

Щодо питання 3

Підпунктом 194.1.1 пунктом 194.1 статті 194 розділу V Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 14 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Враховуючи викладене, платник податку на дату встановлення нестачі МТР, зобов’язаний за правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу, нарахувати податкові зобов’язання з ПДВвиходячи із вартості неповернутих МТР, за якою вони були передані на відповідальне зберігання,але не нижче ціни придбання таких МТР, скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін

При цьому норми пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу у такому випадку не застосовуються.

Крім цього слід зазначити, що статтею 36 розділу І Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій.

Пунктом 52.2 статті 52 розділу II Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.