Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.08.2021 р. № 2973/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування при здійсненні операцій з продажу земельної ділянки,та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, статутний капітал ТОВ сформовано за рахунок внесків грошових коштів та земельних ділянок, грошова оцінка яких погоджена учасниками ТОВ та відображена у бухгалтерському обліку за первісною вартістю.

Згідно п. 10 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі – НП(С)БО 7),первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 НП(С)БО 7.

Оскільки на дату балансу залишкова вартість земельних ділянок суттєво відрізняється від справедливої вартості, ТОВ має намір провести переоцінку (зокрема дооцінку) даного об’єкта основних засобів.

У платника виникло питання:

Чи визначається фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності операції  з продажу земельної ділянки як різниця між доходами від реалізації земельної ділянки та величиною балансової (залишкової) вартості, сформованої з урахуванням переоцінки, а списання капіталу в дооцінках внаслідок вибуття (продажу) переоціненого об’єкта основних засобів впливає на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та, відповідно, не впливає на формування доходів підприємства?

Підпунктами 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначені у ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

У п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначені групи основних засобів (необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку. Зокрема, для групи 1 (земельні ділянки) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені.

Відповідно до п. 7 НП(С)БО 7, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно п. 10 НП(С)БО 7 первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 НП(С)БО 7.

При цьому, вартість земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестиційне є об’єктом амортизації (п. 22 НП(С)БО 7).

Отже, з урахуванням положень п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 розділу I Кодексу та п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, земельні ділянки за правилами податкового обліку не є основними засобами та їх вартість у податковому обліку не підлягає амортизації, тому за операціями з продажу земельних ділянок не формуються різниці, що визначені у ст. 138 Кодексу, та відповідно, в додатку РI до рядка 03 РI Податкової декларації з податку на прибуток підприємств не відображаються.

Операції з продажу земельних ділянок відображаються у фінансовому результаті до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тому з питань бухгалтерського обліку операцій з відчуження (продажу) земельної ділянки доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.