Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.08.2021 р. № 3008/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акту серії ЧН-   від ……. (далі – Ділянка) на підставі рішення міськвиконкому м. …….. від ……., яким було присвоєно Ділянці кадастровий номер ………..:..:….:…...

Підприємство провадить господарську діяльність із надання своїх промислових приміщень в оренду як платник єдиного податку третьої групи.

Натомість, посилаючись на відповіді відділу Держгеокадастру у м. Чернігові щодо відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі у розумінні ст. 79¹ Земельного кодексу України про несформовану Ділянку, а також на приписи узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, запитує щодо наявності у нього підстав справляння земельного податку.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру.

Обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань з плати за землю виникають у власників та постійних користувачів таких земельних ділянок, речові права на які оформлені відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

При обчисленні річної суми податкового зобов’язання із земельного податку за користування Ділянкою, логічним буде застосування коефіцієнту функціонального використання – комерційного для вказаної Ділянки (її частини), який повинен бути зазначеним у договорі оренди частини об’єкту нерухомого майна (ст. 797 Цивільного кодексу України).

Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (ч. 3 ст. 3 Закону); документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п. 10 розд. VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»); ст. 92 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6); право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та обов’язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (Постанова ВСУ від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, Постанова ВГСУ від 17.03.2015 у справі № 924/1180/14).

Враховуючи викладене, Товариство є платником Податку за Ділянку, право на яку посвідчено зазначеним вище Державним актом на право постійного користування.

При цьому з метою уникнення ризиків, пов’язаних з обчисленням податкових зобов’язань з Податку, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування Ділянки щодо врегулювання питання формування такої Ділянки.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).