Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.08.2021 р. № 3013/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо оподаткування дивідендів, які товариство (резидент України) отримує від юридичної особи нерезидента (резидента Російської Федерації) з урахуванням міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, товариство (заявник) володіє 100% капіталу нерезидента (резидента Російської Федерації).

При виплаті товариству доходів у вигляді дивідендів, нерезидентом було утримано податок згідно законодавства Російської Федерації.

У товариства виникають питання:

1. Який порядок оподаткування в Україні дивідендів, одержаних товариством в російських рублях від нерезидента Російської Федерації, якщо нерезидентом утримано податок в Російській Федерації?

2. Чи є правомірною виплата товариству дивідендів в російських рублях відповідно до рішення загальних зборів?

Щодо питання 1

Підпунктом 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що  дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яку ратифіковано Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР), є чинною з 03.08.1999 року (далі – Угода).

Відповідно до п. 3 ст. 10 Угоди термін «дивіденди» при використанні в  ст. 10 Угоди означає доход від акцій чи інших прав, які і не є борговими зобов’язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є підприємство, що розподіляє прибуток.

Згідно з положеннями пунктів 1 і 2 ст. 10 Угоди дивіденди, що сплачуються підприємством однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач дивідендів фактично має право на них, податок, що стягується в такому разі, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо резидент другої Договірної Держави зробив внесок в його акціонерний капітал (статутний фонд) не менше 50 000 доларів США або еквівалентну суму у національних валютах Договірних Держав; та

б) 15 процентів загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Положення пунктів 1 і 2 ст. 10 Угоди не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і дивіденди, дійсно відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку залежно від обставин застосовуються положення ст. 7 або ст. 14 Угоди (п. 4 ст. 10 Угоди).

Cлід зауважити, що положення підпунктів 1 і 2 ст. 10 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів.Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до положень п. 2 ст. 10 Угоди країна, що є джерелом походження дивідендів (Російська Федерація), має право на оподаткування таких дивідендів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу), але це право може обмежуватись ставкою 5 або 15 процентів загальної суми дивідендів у разі виконання вимог ст. 10 Угоди.

При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 10 Угоди країна резиденції особи, що одержує дивіденди (Україна), також має право на оподаткування таких дивідендів за ставками свого внутрішнього законодавства.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексудоходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених Кодексом (п. 13.2 ст. 13 Кодексу).

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Пунктом 135.1 ст. 135 Кодексу встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу з урахуванням положень Кодексу.

Базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 відсотків (п. 136.1 ст. 136 Кодексу).

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у товариства (резидента України) визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

При цьому дохід, одержаний у вигляді дивідендів із джерелом походження за межами України, відображається при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Щодо питання 2

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України від 16.01.2003     № 435–IV (зі змінами і доповненнями) законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

При цьому, відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України від 20.05.1999   № 679–XIV «Про Національний банк України» (із змінами і доповненнями)  (далі – Закон № 679) Національний банк виконує функцію, зокрема,  здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.

Крім того, ст. 44 Закону № 679, встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства.

 До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду, зокрема, належать:

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій, здійснення валютного нагляду відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Таким чином, з питання правомірності виплати товариству дивідендів в іноземній валюті (російських рублях) відповідно до рішення загальних зборів учасників іноземної компанії, доцільно звернутися до Національного банку України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.