Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2021 р. № 3044/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), на звернення Компанії щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), повідомляє.

Компанія повідомила, що стала на облік у контролюючому органі України як іноземна компанія та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр) про реєстрацію права власності має у власності об’єкт нерухомості, поіменований як група нежитлових приміщень.

Компанія запитує яку податкову звітність та за який період вона має подавати.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено, що платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (їх часток).

Згідно з підпунктами «а» і «б» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Отже, основною умовою для визнання об’єктом оподаткування Податком об’єкта нерухомості (житлової та/або нежитлової), є внесення відомостей щодо права власності на нього в Державний реєстр, відповідно суб’єкт господарювання, щодо якого як власника внесені відомості до Державного реєстру, є платником Податку.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Згідно п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Кодексу база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Платники податку − юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.11.2018 № 897 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1473/32925.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування (п.п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).