Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2021 р. № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула листщодо оподаткування доходу у вигляді вартості послуг з безоплатного перевезення роботодавцем працівників з місця збору до роботи та назад і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Платник у зверненні повідомив, що в рамках процесу виробництва використовує найману працю робітників, які проживають на далекій відстані від підприємства. Для своєчасного прибуття працівників на робоче місце підприємством було придбано автобус для своєчасної доставки працівників на роботу та у зворотному напрямку.

При цьому персоніфікований облік працівників, яким надаються транспортні послуги не ведеться, реєстрація кількості працівників, які користуються зазначеною послугою не здійснюється.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи є безкоштовна доставка працівників транспортом підприємства до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим зборомта чи є зазначений дохід базою нарахування  єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який не містить доходу у вигляді вартості послуг з перевезення працівника з місця збору до роботи та назад.

Перелік доходів, що включаються до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді,зокрема:

вартості, використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах  (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

Додатково до винятків, передбачених п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.п. «б» п.п. 164.2.17
п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Зауважуємо, що норми п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного перевезення до місця роботи та назад не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, щотакі доходи не є додатковим благом.

Так, до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід  на користь платника податку, зобов’язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Разом з тим відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Водночас частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на безоплатне перевезення праціників роботодавцем.

Враховуючи викладене, вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем включається до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах та є базою нарахування єдиного внеску.

Зауважуємо, що на даний час розглядається питання стосовно необхідності узгодження позиціїзпитання включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи вартості послуг з перевезення  роботодавцем працівників до місця роботи та в зворотньому напрямку власним автотранспортом з Міністерством фінансів України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннята реалізацію єдиної державної політики з адміністрування податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.