Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2021 р. № 3079/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення навчально-виховного комплексу «_____» (далі – комунальний заклад освіти) щодо оподаткування операцій закладів освіти у статусі неприбуткових організацій з виробництва та реалізації електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із зверненням на території комунального закладу освіти встановлено альтернативне джерело енергії (енергії сонячного випромінювання) – сонячні панелі, у зв’язку з чим заявником поставлено такі питання:

1. Яким є порядок передачі енергопостачальнику обсягів виробленої електричної енергії з енергії сонячного випромінювання згідно з діючим законодавством, застосування «зеленого» тарифу?

2. Як оподатковуються обсяги виробленої електричної енергії альтернативним джерелом електроенергії для власного споживання закладом освіти?              

3. Яким є порядок можливої реалізації надлишків виробленої електричною станцією електричної енергії (у разі їх виникнення)?

4. Які існують вимоги до ліцензування виробництва електроенергії з енергії сонячного випромінювання закладом освіти?

5. Якими є особливості оподаткування земельної ділянки, на якій розміщена електрична станція (генеруючі установки)?

6. Чи втрачає статус неприбуткової організації комунальний заклад освіти у разі здійснення операцій з виробництва та реалізації електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання?

Щодо питань 1, 3 та 4

Відповідно до п.п. 19 ¹.1.28 п. 19 ¹.1 ст. 19 ¹ Кодексу до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі визначає Закон України від 20 лютого                2003 року  № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 555).

Статтею 5 Закону № 555 встановлено, що державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснює Кабінет Міністрів України чи за його дорученням спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері в порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону № 555 «зелений» тариф – це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії  (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

«Зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення «зеленого» тарифу, передбаченого статтею 9 ¹ Закону № 555, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9 ⁴ Закону № 555 (частина перша ст. 9 ¹ Закону № 555).

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1540).

Здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності із забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом на підставі п. 1 частини першої ст. 2 Закону № 1540 належить до сфери діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Крім того, відповідно до п. 2 частини другої ст. 3 Закону № 1540  ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг здійснюється також Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятором.

Отже, питання порядку передачі енергопостачальнику обсягів виробленої електричної енергії з енергії сонячного випромінювання згідно з діючим законодавством, застосування «зеленого» тарифу, порядку можливої реалізації надлишків виробленої електричною станцією електричної енергії та щодо ліцензування виробництва електроенергії з енергії сонячного випромінювання належать до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Щодо питань 2 та 6

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Згідно з інформаційними базами даних ДПС, станом на 06.08.2021, комунальний заклад освіти не зареєстрований як платник ПДВ, а отже до дати реєстрації комунального закладу освіти як платника ПДВ податкових наслідків з ПДВ (у тому числі при реалізації виробленої електричної енергії за допомогою сонячних панелей) у такого закладу не виникатиме.

Додатково інформуємо, що порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та пунктом 180.1 ст. 180 Кодексу, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Підстави для реєстрації особи як платника ПДВ, яка може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи, визначено статтями 181 та 182 розділу V Кодексу.

Щодо оподаткування акцизним податком

Відповідно до п.п. 212.1.13. п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Законом України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019) визначено, що:

виробник електричної енергії – суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (п. 10 частини першої  ст. 1 Закону № 2019);

виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів (п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 2019);

Водночас, реалізація електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії відноситься до операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню (п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 Кодексу).

Статтею 1 Закону № 555 визначено, що відновлювані джерела енергії – відновлювані невикопні джерела енергії, а саме енергія сонячна, вітрова, аеротермальна, геотермальна, гідротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Отже, у разі здійснення операцій з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (сонячне випромінювання) та продажу її на ринку електричної енергії, то із зазначених операцій у суб’єкта господарювання не виникатиме податкове зобов’язання з акцизного податку (згідно з п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 Кодексу).

Щодо перебування у статусі неприбуткової організації

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України               від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон № 2145).

Стаття 22 Закону № 2145 регламентує організаційно-правовий статус закладів освіти.

Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів:

бюджетна установа;

неприбутковий заклад освіти;

прибутковий заклад освіти.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно з частиною третьою ст. 78 Закону № 2145 державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 зі змінами та доповненнями (далі – Перелік платних послуг).

Так, згідно з п.п. 30 п. 8  Переліку платних послуг виробництво та реалізацію електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, що вмонтовані (встановлені) на дахах та/або фасадах будинків, будівель та споруд віднесено до інших послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації – це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Положення абзаців третього і четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Згідно з п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи.

Слід зазначити, що відповідно до інформаційних баз даних ДПС комунальний заклад освіти, звернення якого розглядається, внесений до Реєстру як бюджетна установа.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Тож, обов’язковими умовами перебування організації у статусі неприбуткової є, зокрема, заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Отже, якщо комунальний заклад освіти, що є бюджетною установою у статусі неприбуткової організації, здійснює операції з виробництва для власних потреб та реалізації електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, що вмонтовані (встановлені) на дахах та/або фасадах будинків, будівель та споруд такої установи, згідно з Переліком платних послуг та Законом № 555, то проведення таких операцій              не є підставою для виключення комунального закладу освіти з Реєстру за умови, що отримані доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл доходів серед засновників (учасників) такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо питання 5

Кодексом визначено, що об’єктами оподаткування земельним податком (далі – Податок) є земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні, а платниками Податку – власники земельних ділянок та постійні землекористувачі (статті 269, 270 Кодексу).

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах – земельний податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельних ділянок державної або комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Обов’язок із справляння (яке передбачає декларування та сплату зобов’язань) плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Разом з тим повідомляємо, що надання конкретної відповіді з цього питання запиту можливо після надання інформації щодо правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщена сонячна станція (генеруюча установка).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.