Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2021 р. № 3172/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула запит Товариства  про надання індивідуальної податкової консультації відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)  та, в межах своїх повноважень, повідомляє таке.

У запиті Товариство зазначає, що здійснює вантажні перевезення у відповідності до наступних видів економічної діяльності: Код КВЕД 43.11 Знесення;Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи набудівельному майданчику;Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.;Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний);Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомогомайна.

У своїй господарській діяльності використовує власний та орендований автомобільнийтранспорт та будівельну техніку. Має відповідне матеріально-технічне забезпечення: власніприміщення для ремонту та обслуговування вантажних транспортних засобів та механізмів, відповідний персонал. Зберігає паливо(дизельнепаливо)у стаціонарно розташованій ємності за місцемреєстрації та здійснення господарської діяльності. Ємність для зберігання палива має всі необхідні сертифікати та погодження про розміщення, персонал, що обслуговує ємність має відповідну кваліфікацію.

Товариством отримано ліцензію на право зберігання пального для власних потребвід 30.03.2020 року терміном дії до 30.03.2025 року.

Товариство не здійснює зберігання пального як видгосподарського діяльності по зберіганню пального, а лише використовує його у власних потребахдля забезпечення господарської діяльності -заправлення вантажних транспортних засобів тамеханізмів.

Враховуючи вищевикладене, Товариство запитує:

1. Чи поширюється дія Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) на Товариство в частині зберігання пального для власних потреб,  оскільки вононе надає послуги по зберіганню пального для інших осіб, а надає послуги вантажних перевезень і використовує пальне для забезпечення потреб власної господарської діяльності?

2. Чи вважається акцизним складом зберігання пального для власного споживання/використання у власній господарській діяльності (без подальшої реалізації) у металевих чи пластикових ємностях (контейнер, бочках), призначених для зберігання дизельного палива об'ємом 200 літрів таоб'ємом 1000 літрів/ 1куб.м. на піддоні в металевому обрештуванні/або без нього?

3. Чи потрібно отримувати Ліцензію на право зберігання пального для власного споживання у разі зберігання пального у металевих чи пластикових ємностях (контейнер, бочка) призначених для зберігання дизельного палива об'ємом 200 літрів та об'ємом 1000 літрів/ 1куб.м. на території Товариства, оскільки такі ємності не можна вважати нерухомим майном?

4. Який граничний об'єм зберігання пального для власного споживання в рухомих ємностях без отримання ліцензії?

5. Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального у разі якщо Товариство здійснить розміщення пластикових ємностей на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах для заправлення власної вантажної та спец.техніки під час надання послуг за договорами перевезення, надання послуг?

До запитань 1, 3, 4 та 5

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом № 481.

Згідно з ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються, зокрема  виробництва та обігу пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Статтею 15 Закону № 481 передбачено отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки. Для отримання зазначеної ліцензії суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки подають заяву та платіжне доручення.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального, він зобов’язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Водночас згідно з частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев’ятнадцятої статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Закону № 481, коли така ліцензія не отримується.

З огляду на зазначене, у разі якщо Товариство у своїй господарській діяльності здійснює зберігання пальногодля потреб власного споживання та має місце зберігання пального, у розумінні ст. 1 Закону № 481, Товариству потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

До запитання 2.

Згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизного складу за умов якщо:

не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним).

Отже, з огляду на зазначене, у разі якщо Товариство зберігає дизельне паливо виключно для власного споживання натериторії, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей не перевищує 200 кубічних метрів та отримує його не більше 1000 кубічних метрів протягом року (за виключенням пального, придбаного на роздрібних АЗС), то Товариство не буде розпорядником акцизного складу, а його територія - акцизним складом.

У випадку, якщо Товариство буде розпорядником хоча б одного акцизного складу, то всі інші території є акцизним складом не залежно від об’єму резервуарів.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій, інформацію про обсяги отриманого протягом календарного року пального, що не дає змоги надати остаточну відповідь.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.