Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2021 р. № 2964/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо питань визнання операцій контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої платником, товариство залучило позику від пов’язаної особи-нерезидента та сплачує за користування такими коштами проценти. При цьому, відповідно до норм пунктів 140.1-140.3 ст. 140 Кодексу підприємство здійснює коригування фінансового результату до оподаткування.

У заявника виникло питання щодо правомірності визнання контрольованою операцією зменшення фінансового результату до оподаткування на суму процентів (зменшених щорічно на 5%), які збільшили фінансовий результат до оподаткування минулих звітних періодів внаслідок застосування норм пунктів 140.1-140.3 Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно ізп.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Оподаткування процентів, які нараховуються за борговими зобов’язаннями з нерезидентами, здійснюється відповідно до положень п.п. 140.1 - 140.3 ст. 140 Кодексу, якими передбачено різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

Під борговими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

Згідно з п. 140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Сума боргових зобов’язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов’язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Отже, сума власного капіталу для цілей п. 140.2 ст. 140 Кодексу визначається як середнє арифметичне значень власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду, в якому здійснювалось нарахування процентів.

Абзацом третім п. 140.2 ст. 140 Кодексу визначено, що для цілей цього пункту об’єкт оподаткування визначається згідно із статтею 134 цього Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:

від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;

різниці, визначеної цим пунктом.

Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.

Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму таких процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.

У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки», положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу «витягнутої руки». Положення цього абзацу застосовуються за наслідками звітного (податкового) року.

Норми цього пункту не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.

Коригування, передбачені цим пунктом, не здійснюються щодо:

а) суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки» згідно із статтею 39 цього Кодексу;

б) суми процентів, що нараховані на користь міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетом за кредитами (позиками), отриманими суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями;

в) суми процентів, що нараховані на користь іноземних банків.

Норми цього пункту не застосовуються до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю.

Проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу (п. 140.3 ст. 140 Кодексу).

Підпунктом «г»п.п. 39.2.1.4. п.п. 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 Кодексу встановлено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.

Згідно із п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує
10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Оскільки визначальною умовою для визнання операцій контрольованими є вплив таких операцій на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, то сума позики не враховується при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій для цілей трансфертного ціноутворення. При цьому, сума нарахованих відсотків за такими операціями підлягає врахуванню при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій.

Отже, якщо господарські операції здійснюються між пов’язаними особами, одна з яких є нерезидентом, то з урахуванням вимог п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу такі господарські операції підпадають під визначення контрольованих, при цьому, сума нарахованих відсотків за такими операціями підлягає врахуванню при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій.

Резидент зобов’язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції, здійснені протягом звітного податкового періоду.

Одночасно, згідно із п.п. 39.2.1.1п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу контрольована операція передбачає здійснення господарської операції між резидентом та його контрагентом-нерезидентом.

Таким чином, коригування фінансового результату до оподаткування у зв’язку із застосуванням норм пунктів 140.1 – 140.3 Кодексу не є операцією з контрагентом, а є розрахунковою величиною, і тому для цілей застосування трансфертного ціноутворення не вважається окремою контрольованою операцією і не враховується для обчислення обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом.

Господарські операції з нарахування процентів за надану позику нерезидентом, які здійснюються з пов’язаними особами-нерезидентами,впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків тає контрольованими операціями відповідно до п.п. «а»п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. Такі операції відображаються у Звіті про контрольовані операції в період нарахування таких процентів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).