Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2021 р. № 2967/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо практичного застосування норм ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та, керуючись ст. 52 ПКУ, повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, товариством укладений зовнішньоекономічний контракт з резидентом Федеративної Республіки Німеччина, з організаційно-правовою формою GmbH & Co.KG. При цьому, на підтвердження сплати корпоративного податку протягом 2020 року нерезидентом надана довідка про резиденство.

У заявника виникло питання:

1. Чи є свідоцтво про резиденство, видане німецькою податковою адміністрацією, достатнім підтвердженням для визнання операцій з даним нерезидентом неконтрольованими?

2. У випадку, якщо свідоцтво про резиденство не є достатнім, то який документ повинен бути отриманий компанією-нерезидентом для визнання операцій з таким нерезидентом неконтрольованими?

Щодо питань 1-2

Згідно ізп.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Контрольованими операціями, відповідно до п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1
п. 39.2 ст. 39 ПКУ, є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

При цьому, п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує
10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

На виконання п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи» (далі – Перелік № 480).

До Переліку № 480,зокрема, включено резидентів Федеративної Республіки Німеччина, з організаційно-правовою формою GmbH & Co.KG.

Отже, якщо платник податку здійснює господарські операції з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, то такі операцій підпадають під визначення контрольованих, у разі досягнення вартісних критеріїв, встановлених п.п. 39.2.1.7п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

При цьому, п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Матеріали до запиту підтверджують факт резидентства компанії-нерезидента, але не містять інформацію щодо сплати податку на прибуток або корпоративного податку нерезидентом та не можуть бути підставою для визнання господарських операцій з нерезидентом неконтрольованими.

Відповідно до питання 6 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 № 266, достатнім підтвердженням сплати податку на прибуток або корпоративного податку нерезидентом буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначені підпункти ст. 140 розділу III ПКУ не містять спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог п. 103.5 ст. 103 глави 10 розділу II ПКУ, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначений документ, одержаний від контрагента - нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий:

на запит контролюючого органу, поданий відповідно до ст. 85 глави 8 розділу II ПКУ, під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 - 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, або

на письмовий запит контролюючого органу про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, надісланий платнику податку відповідно до п. 73.3 ст. 73 глави 8 ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).