Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.08.2021 р. № 2992/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування платежів за онлайн-сервіси постачальника-нерезидента, виплаченого нерезиденту через посередника-резидента України, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації,Товариство перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 групи єдиного податку без реєстрації ПДВ. Товариством було укладено та планується укласти ряд договорів з постачальниками електронних послуг юридичними особами-нерезидентами, що зареєстровані в Німеччині та Грузії. Відповідно до договорів, Товариство за дорученням нерезидента здійснює від свого імені та за рахунок нерезидента укладання договорів щодо отримання платежів від користувачів послуг нерезидента в Україні та перерахуванняїх нерезиденту. При цьому, відповідно до умов договору Товариство за виконання умов договору має право самостійнов безакцептному порядку утримувати винагороду з коштів, прийнятих в якості платежів користувачів за придбані товари і послуги.

Заявник запитує:

1.Чи повинно Товариство сплачувати податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, враховуючи, що надання комісійних та інших посередницьких послуг здійснюється товариством в межах своєї основної (звичайної) діяльності;

2.Які особливості оподаткування ПДВ електронних послуг, що надаються компанією-нерезидентом, та необхідність реєстрації компаній-нерезидентів платниками ПДВ.

Щодо питання 1

Відповідно до п. 297.5 ст. 297 Кодексу платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III Кодексу.

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Тобто, положеннями Кодексу передбачено, що резиденти, які здійснюють перерахунок доходів на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (Товариства), маютьутриматита сплатити податок з доходів нерезидента під час виплати такого доходу відповідно до вимог п.п.  141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу за умови, що уповноважена нерезидентом особа (Товариство) не підпадає під визначення постійного представництва.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування до постійного представництва прирівнюються, зокрема, особи, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або повʼязаних із ним осіб – нерезидентів.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника - резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов’язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами (абз. 15 п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, Кодексом надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва. Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у абзацах 11 - 14 п.п. 14.1.193 ст. 14 Кодексу (які є невиключними), такий резидент з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Отже, постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку і їх об’єкт оподаткування податком на прибуток обчислюється у загальному порядку.

При цьому, якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов’язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами

Щодо питання 2

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території Україні.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14Кодексу).

Пунктами 186.2 - 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання зазначених у підпунктах «а» - «з»п. 186.3 ст. 186 Кодексу послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 Кодексу місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

У разі, якщо перелічені у зверненні послуги, що надаються компанією-нерезидентом Товариству, відносяться до категорії послуг, перерахованих у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання, та такі операції будуть вважатися об’єктом оподаткування ПДВ для Товариства.

У разі якщо перелічені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг перерахованих у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання даних послуг є місце реєстрації їх постачальника та, відповідно, такі послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Також повідомляємо, що класифікація видів господарської діяльності платників не відноситься до компетенції ДПС, а тому з метою уникнення неоднозначного трактування норм Кодексу у частині правомірності віднесення зазначених послуг до тієї чи іншої категорії послуг рекомендуємо звернутися до Міністерства економіки та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» п. 193.1 ст. 193 Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 Кодексу.

Оскільки отримувач послуг (Товариство) не є зареєстрованим платником ПДВ, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затвердженанаказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 року № 131.

Розрахунок подається за відповідний звітний (податковий) період, в якому визначено податкові зобов’язання за послугами, отриманими від нерезидента особою, яка не є зареєстрованим платником ПДВ.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку на додану вартість для цілей застосування правил розділу V Кодексу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування (п. 208.5 ст. 208 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).