Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2021 р. № 3184/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з орендної плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало про отримання в суборенду від фізичних осіб, які в свою чергу уклали договори оренди з відповідними органами місцевого самоврядування (далі – Орендодавці), земельних ділянок комунальної власності.

Підприємство без надання текстів договорів суборенди повідомляє про передбачену такими договорами можливість самостійного внесення Підприємством – суборендарем орендної плати безпосередньо на рахунки Орендодавців.

Підприємство, посилаючись на те, що фізичні особи – орендарі не є фактичними землекористувачами зазначених земельних ділянок, просить надати роз’яснення щодо можливості сплачувати Підприємством-суборендарем орендну плату за вказані земельні ділянки та вносити їх до податкової звітності.

Орендні відносини регулюються Земельним, Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» (далі – Закон) та договорами оренди землі, а справляння орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності – Кодексом.

Згідно зі ст. 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки, а також право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (абзаци другий, п’ятий ст. 8 Закону).

Згідно з пп. 288.1, 288.2 ст. 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір орендної плати такої ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Оскільки відповідно до Кодексу плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (іншої форми не передбачено (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)), а платником орендної плати є орендар земельних ділянок, то особа – орендар, що орендує земельні ділянки комунальної власності та уклала договір суборенди на такі ділянки, сплачує орендну плату за зазначені земельні ділянки.

Факт використання Підприємством – суборендарем земельних ділянок комунальної власності не змінює статусу фізичних осіб – орендарів і не звільняє їх від визначеного чинним законодавством обов’язку сплачувати орендну плату. При цьому платник податку, як це визначено п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Кодексу, є обов’язковим елементом податку, який визначається виключно нормами Кодексу.  

Питання справляння орендної плати відповідно до договору суборенди, яким передбачена можливість самостійного внесення Підприємством – суборендарем орендної плати безпосередньо на рахунки Орендарів, не регулюється податковим законодавством.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).