Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2021 р. № 3227/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало про визначення його балансоутримувачем та виконавцем послуг з управління майном комунальної власності м. Харкова, а саме об’єктів зовнішнього благоустрою та житлових багатоквартирних будинків (гуртожитків, далі – Будинки), що передані йому у господарське відання. Частина цих об’єктів не підлягає приватизації, а частина кімнат в Будинках передана у приватну власність їх мешканцям. При цьому Підприємство не набуло право власності та/або право користування земельними ділянками, на яких знаходяться Будинки.

Підприємство без надання тексту рішення Харківської міської ради щодо звільнення від сплати земельного податку підприємств, установ і організацій, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, запитує щодо необхідності зазначати у податкових деклараціях з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) площі земельних ділянок, на яких знаходяться Будинки і об’єкти з нежилими приміщеннями, та обов’язку сплачувати земельний податок.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, з метою забезпечення умов прозорого податкового адміністрування податкових зобов’язань із земельного податку.

Таким чином юридичну особу, яка володіє нерухомим майном в багатоквартирному будинку, що розташоване на земельній ділянці, права на яку не оформлені, не можна вважати платником плати за землю в розумінні ст.ст. 269, 288 Кодексу до моменту виникнення у такої особи відповідних прав на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом.

Разом з цим згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником плати за землю в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Водночас звертаємо увагу, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Оскільки Підприємство виконує послуги з управління Будинками і незалежно від того, що вони перебувають на праві господарського відання, то Підприємство може реалізувати надане йому Земельним кодексом України право постійного користування земельною ділянкою та здійснити реєстрацію цього права.

У разі оформлення Підприємством відповідного права на земельні ділянки під Будинками, у нього виникнуть обов’язки з обчислення сум податкового зобов’язання та подання податкової декларації з плати за землю.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.