Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2021 р. № 3233/ІПК/26-15-24-19-12

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями  (далі – ПКУ) розглянуло запит щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(далі – єдиний внесок).

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем та одночасно є найманим працівником за його основним місцем роботи.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку припинення нарахування єдиного внеску фізичною особою – підприємцем, який одночасно є найманим працівником, у разі  сплати єдиного внеску роботодавцем.

Крім того, платник запитує про порядок повідомлення податкових органів про сплату за нього єдиного внеску роботодавцем та щодо необхідності подачі фізичною особою – підприємцем Додатку 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2021 рік.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня  2010 року  № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом  № 2464. При цьому сума єдиного  внеску  не може  бути меншою  за  розмір  мінімального  страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

  З 01.01.2021 набули чинності зміни, внесені Законом України від
13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» який набрав чинності 01.01.2021, внесено зміни до Закону № 2464, зокрема, ст. 4 Закону
№ 2464 доповнено частиною шостою.

Так, згідно з частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у
пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 01 січня 2021 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578», згідно з яким внесено зміни, зокрема, до форми податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація), в якій передбачено розділ VII «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску за даними звітного (податкового) періоду» та Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», який додається до такої декларації.

Згідно з приміткою до Декларації передбачено, що Додаток 1  не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою статті 4 Закону
№ 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, фізичні особи – підприємці, які мають основне місце роботи, з 01.01.2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. 

Подання такими особами додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.