Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2021 р. № 3234/ІПК/26-15-24-19-12

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що припинив свою діяльність як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку. В той же час, юридична – особа погашає заборгованість, яка виникла у нього перед фізичною особою – підприємцем за послуги, надані нею до припинення підприємницької діяльності.

У зв’язку з чим платник податку просить надати податкову консультацію щодо оподаткування доходів, виплачених юридичною особою фізичній особі - підприємцю, яка на дату виплати доходів втратила статус підприємця, а саме:

1. Яким чином та в якому періоді підлягають оподаткуванню зазначені кошти?

2. Чи підлягає такий дохід оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), і хто є відповідальним за перерахування до бюджету вказаних платежів?

3. Чи необхідно платнику податків подавати декларацію про майновий стан і доходи?

 

Щодо першого питання

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп встановлено ст. 292 ПКУ, відповідно до п. 292.6 якої датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулюється Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, част. 9 ст. 4 якого передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).

Разом з тим, відповідно до п. 4 розділу «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 08.10.99 № 237, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству (фізичні особі – підприємцю) на певну дату.

При цьому, якщо у фізичної особи – підприємця на момент проведення процедури припинення підприємницької діяльності рахується дебіторська заборгованість і вона не погашається, то у фізичної особи - підприємця не виникає доходу, відповідно він не відображається у декларації за останній базовий податковий (звітний) період.

        Однак, якщо після закінчення процедури припинення підприємницької діяльності фізичній особі погашається сума дебіторської заборгованості юридичною особою – боржником, то уся сума даної заборгованості підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими розділом IV ПКУ.

       

        Щодо другого та третього питань

        Згідно з п. 162.1 ст. 162 розділу IV ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема,  фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

        Підпунктом 163.1.1 п. 1631 ст. 163 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

        Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

        Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ПКУ).

        Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

        Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

        Юридична особа, яка відповідно до норм ПКУ відносяться до податкового агенту, при виплаті доходу фізичній особі повинна нарахувати та утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

        При цьому, відповідно до п. 179.2 ст. 179 ПКУ обов’язок платника податку щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема     виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, єдиний внесок не нараховується на виплати, які не належать до бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону № 2464, зокрема інші доходи, відмінні від заробітної плати та винагороди за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи зазначене вище, сума дебіторської заборгованості, яка погашається юридичною особою – боржником фізичній особі – підприємцю після припинення нею підприємницької діяльності, не включаються до доходу фізичної особи – підприємця, а оподатковуються на загальних підставах, встановлених розділом IV ПКУ для платників податку – фізичних осіб, та не є базою для нарахування єдиного внеску.

Суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід виконує усі встановлені ПКУ функції податкового агента.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.