Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2021 р. № 3238/ІПК/14-29-24-01-15

Головне управління ДПС у Миколаївській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року  № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), розглянуло звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості послуг з підвищення кваліфікації фахівців, та  в межах компетенції, повідомляє таке.

           Відповідно до ст. 201 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді.

          Згідно зі ст.1 Закону України від 12 січня 2012 року N 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" (далі - Закон N 4312) професійне навчання працівників - це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

          Відповідно до ст.6 Закону № 4312-VI організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

          Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

           Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

          Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об'єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців.

         Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

         Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.  За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.

          Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.

          Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 серпня 2010 року N 232 затверджено Примірний порядок укладання суб'єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників та форми примірних договорів суб'єкта господарювання з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією, що здійснюють навчання, та з працівником.

         Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року N 127/151 (далі – наказ N 127/151) затверджено Положення про професійне навчання працівників на виробництві. 

           Відповідно пп.2.6 розділу ІІ наказу N 127/151 проводиться перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців, зокрема довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов'язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивчення нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції роботодавця чи його підрозділу, у першу чергу з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва та обладнання, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних роботодавців тощо. Довгострокове підвищення кваліфікації здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми довгострокового підвищення кваліфікації розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.

          Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації встановлюється від 72 до 500 годин.

         Короткострокове підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови роботодавця, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення тощо.

         Тривалість короткострокового підвищення кваліфікації установлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 годин. Навчально-програмна документація для короткострокового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується роботодавцем. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується закладом освіти, який здійснює процес навчання, та погоджується із замовником.

          Стажування керівників, професіоналів та фахівців передбачає набуття ними практичного досвіду виконання завдань та обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня.

          Стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.

          Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

            Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

          Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 Кодексу);

сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп.165.1.37 п.165.1 ст.165 Кодексу).

          Крім того, пп.1.7 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

         Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п.164.2 ст.164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу).

        Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

        Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

        Отже, у разі дотримання вимог підпунктів 165.1.21 та 165.1.37 п.165.1 ст.165 Кодексу сума витрат роботодавця, понесених ним у зв'язку з перепідготовкою працівників, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких працівників та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

         При порушенні умов та в частині перевищення суми, визначеної пп.165.1.21 п 165.1 ст.165 Кодексу, кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи прирівнюються до додаткового блага та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.

        Згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.