Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2021 р. № 3292/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо застосування спрощеної системи оподаткування фізичної особи – підприємця і в межах компетенції повідомляє.

Платником податків у зверненні зазначено, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та враховуючи загрозу закриття стаціонарних точок продажу товарів у зв’язку з існуванням карантинних обмежень, розглядає можливість здійснення інтернет-торгівлі та прийому оплати за товари онлайн банківською карткою через веб-інтерфейс Liqpay.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань віднесення оплати, прийнятої продавцем за товари онлайн банківською карткою через веб-інтерфейс Liqpay,до безготівкових розрахунків, відображення у книзі обліку доходів і витрат доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності,застосування розрахункових документів, роздрукованих з використання реєстраторів розрахункових операцій (далі -  РРО).

Щодо відображення у книзі обліку доходів і витрат доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1
розділу XIV Кодексу.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом
на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).

Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» (далі - Закон № 786), зокрема, внесені зміни до п. 296.1 ст. 296 Кодексу.

Так, з 01 січня 2021 року згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втрачають чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені Законом № 786 щодо форми обліку доходів і витрат, не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої - третьої груп вимог щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів та їх належне зберігання у відповідності до ст. 44 Кодексу..

Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої групи на підставі первинних документів ведуть облік доходів в довільній формі в паперовому вигляді чи в електронному вигляді шляхом помісячного відображення доходів та витрат.

Слід зазначити, що відповідно до п.292.6 ст.292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Щодо застосування розрахункових документів, роздрукованих з використання реєстраторів розрахункових операцій

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначеноЗаконом України від05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346).

Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій (формі грошових знаків), так і в безготівковій формі (формі записів не рахунках у банках). Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 4.1 ст. 4 Закону № 2346).

Також, відповідно до  п. 6 та п. 7 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» зі змінами та доповненнями(далі – Закон № 679) Національний банк України, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками, та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоюпостанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, визначено, що безготівкові розрахунки –це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Таким чином, переказ коштів з рахунку клієнта/платника на рахунок отримувача/підприємця є безготівковою операцією, незалежно від того чи був використаний електронний платіжний засіб для його ініціювання.

Відповідно до листа Національного банку Українивід 24.04.2020 № 57-0009/20338, розрахунки, здійснені за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування (Приват24, Монобанк, Ощад24/7 тощо) та/або сервісів переказу коштів (Liqpay, Portmone, iPay тощо), є безготівковими розрахунками, з використанням інтернет-еквайрингу, який забезпечує переказ з рахунку платника на рахунок отримувача. Банківські системи дистанційного обслуговування та сервіси переказу коштів є лише каналами/інструментами, що дозволяють ініціювати такий переказ.

Правові засади застосування РРО та програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою РОS-терміналів та платіжних карток банківських установ, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу їх здійснення. Наприклад, у разі здійснення розрахунків шляхом внесення готівки через касу банку, РРО може не застосовуватися.

Форму та зміст розрахункового документу/електронного розрахункового документу визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказомМіністерства фінансів України від21.01.2016 № 13, зареєстрованиму Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються:

при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами - підприємцями), які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та/або програмніреєстратори розрахункових операцій відповідно до Кодексу.

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Кодексу, реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Пунктом 61 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що до 1 січня 2021 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

З 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У разі перевищення платником єдиного податку другої - четвертої груп (фізичною особою - підприємцем) в календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій для такого

платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

…

Тобто, в 2020 році було перевищено граничний обсяг доходів, встановлений Кодексом.

З урахуванням викладеного повідомляємо, що у разі здійснення платником розрахункових операцій у розумінні Закону № 265, присутній обов’язок щодо застосування РРО з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням перевищення обсягу доходу встановленого Кодексом, який продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації, як платника єдиного податку.

Водночас, при здійсненні розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також, у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку) РРО може не застосовуватись.

Слід зауважити, що питання віднесення оплати, прийнятої продавцем за товари онлайн банківською карткою через веб-інтерфейс Liqpay,до безготівкових розрахунків, враховуючи функції, визначені у ст. 7
Закону № 679, відноситься до компетенції Національного банку України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.