Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2021 р. № 3153/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України  (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходів фізичної особи, яка провадить незалежну професійну та одночасно підприємницьку діяльність, та у межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно норм законодавства, які діяли у 2020 році.

Платник податків у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, а також є самозайнятою особою, яка проводить професійну незалежну діяльність – адвокатом. При цьому у 2020 році доходів від адвокатської діяльності не отримував.

В березні 2021 року через електронний кабінет платника податків надійшло повідомлення від контролюючого органу про необхідність подання Податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) та Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи необхідно особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, від якої не отримувались доходи у 2020 році подавати Податкову декларації про майновий стан і доходи та Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, якщо такий Звіт вже було подано як фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – це  платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Правовий порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в Україні, встановлюється ст. 178 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

За результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

– декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації);

– декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним).

Пунктом 178.4 ст. 178 Кодексу визначено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Разом з тим, п. 49.2. ст. 49 Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Отже, обов’язок щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи у фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, відсутній у разі відсутності протягом звітного періоду у такої особи об’єктів оподаткування та показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року  № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Крім того, згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 3 частини першої ст. 7 Закону 2464 визначено, що єдиний внесок для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку нараховується на суми, що визначаються таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Розмір єдиного внеску складає 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 ( у редакції, яка діяла до 01.01.2021) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховують єдиний внесок у розмірі 22 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Платники єдиного внеску – фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до  20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), зокрема, фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку № 435.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають Звіт самі за себе один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом, за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку № 435 (п. 4 розд. ІІІ Порядку № 435).

Згідно з п. 16 розд. ІV Порядку № 435 фізичні особи – підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до контролюючих органів окремі Звіти за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку № 435.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами - підприємцями, формують і подають до контролюючого органу окремі звіти за 2020 рік.

Додатково повідомляємо, що з 01.01.2021 набули чинностізміни, внесені Законом України від 13.05.2020 № 592-IX «Про внесення зміндо Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальнестрахування» щодо усунення дискримінації за колом платників» до ст. 4 Закону № 2464, відповідно до яких: особи, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.