Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2021 р. № 3378/ІПК/26-15-04-05-18

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення щодо сплати земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про наявність у власності нерухомого майна (нежитлового будинку), розташованого на земельній ділянці, яку в свою чергу не передано у користування або у власність Товариству або іншій особі.

Товариство просить надати роз’яснення: чи виникає у власника нерухомого майна обов’язок щодо сплати земельного податку та/або орендної плати за земельну ділянку у разі відсутності права користування такою земельною ділянкою у вказаної особи (Товариства). 

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нерухомого майна (нежитловими приміщеннями), виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати Податку виникає у Товариства з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16 викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2013), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2013).

Натомість, використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання чужих земельних ділянок, реалізація якого у разі набуттям відповідного права на земельні ділянки (або їх частини) здійснюється у формі плати за землю.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Звертаємо увагу, що оскільки Товариством оформлено право власності на нерухоме майно (незалежно від дати придбання), у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу України виникає право власності на земельні ділянки (їх частини), то йому доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування земельну ділянку, щодо оформлення речових прав на таку земельну ділянку.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений ст. 50 Кодексу.

Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань передбачено ст. 43 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.