Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2021 р. № 3379/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства (далі – звернення 2) щодо оподаткування податком на додану вартість послуг з суборенди рухомого складу та, керуючись статтею 52  Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні 2, Товариство має на балансі основні засоби – залізничні вагони, як власні, так і орендовані у резидентів та у нерезидентів України. Звернення не містить інформації щодо умов і суттєвих обставин операцій, що здійснюються платником податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач  послуг  експедитора  (юридична або фізична особа), який   за   договором   транспортного   експедирування   самостійно  або  через

представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України від 04 липня 1996 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт», статтею 1 якого передбачено, що залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери належать до транспортних засобів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (далі – Стандарт № 14).

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Стандарту № 14 оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. Суборенда - угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.

Підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до  статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ (пункт186.4 статті 186 ПКУ).

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ встановлено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ґ» пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Щодо питань 1 і 2

Таким чином, оскільки залізничні вагони належать до транспортних засобів, і надання послуг з оренди (суборенди) таких вагонів здійснюється Товариством-резидентом, то місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ є місце реєстрації постачальника (незалежно від того, чи в оренду надаються власні вагони, чи в суборенду надаються вагони, орендовані  у резидента чи нерезидента, а також незалежно від того, кому надаються послуги з суборенди – резиденту чи нерезиденту)). Отже, операція з постачання таких послуг з оренди (суборенди) залізничних вагонів є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Щодо питань 3 - 6

Щодо оподаткування ПДВ супутніх послуг, а саме надання залізничних вагонів на технічний рейс (проходження вагона у навантаженому стані від станції навантаження до станції вивантаження), слід зазначити, що Товариство уже зверталося до контролюючих органів із аналогічного питання (звернення 1, надіслане до ДПС листом Головного управління ДПС (далі – звернення 1)). У індивідуальній податковій консультації, наданій ДПС на звернення 1, зокрема, було зазначено, що надання будь-яких конкретних висновків щодо питань, про які йдеться у зверненні, можливе за наявності детального опису здійснюваних платником операцій, що дасть змогу чітко ідентифікувати предмет запиту. При цьому  звернення 1 не містило таких матеріалів.

В той же час повторне звернення 2 також не містить ні опису суттєвих обставин операцій, що здійснюються платником податку, ні інформації щодо договірних умов між сторонами таких операцій, яка  б дала змогу чітко ідентифікувати їх суть. Крім того, у зверненні надано суперечливу інформацію щодо здійснюваних Товариством операцій, зокрема зазначено, що Товариство здійснює діяльність за договорами транспортного експедирування, разом з тим питання, порушені у зверненні, стосуються надання послуг з суборенди.

Враховуючи викладене, висновки щодо порядку оподаткування ПДВ операцій, про які  йдеться у питаннях 3-6 звернення 2, можливе лише у разі надання матеріалів (опису операцій, інформації, документів), які дозволять чітко ідентифікувати суть здійснюваних платником операцій.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52  ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.