Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2021 р. № 3154/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та відображення в податковому обліку і звітності операцій з отримання протягом 2007 – 2011 років від нерезидента послуг з надання персоналу та консультаційних послуг, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариствопротягом 2007 – 2011 років отримувало від нерезидента послуги з надання персоналу (фахівці нерезидента були працевлаштовані в Товаристві та займали у ньому управлінські посади) та консультаційні послуги (фахівці нерезидента, які не були працевлаштовані в Товаристві, надавали консультаційні послуги щодо різних питань пов’язаних з діяльністю Товариства).

В поточному році Товариство має намір скласти акт наданих послуг на отримані від нерезидента послуги, про які зазначено вище, та оподаткувати дану операцію ПДВ і відобразити її у звітності з ПДВ за звітний період, на який припаде дата складання акту.

Слід зазначити, що у зверненні не надано інформації щодо оплати отриманих Товариством від нерезидента послуг з надання персоналу та консультаційних послуг, процесу документування фактів надання послуг,
причин, з яких дані операції не були відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Часиною другою 2 статті 3 Закону № 996 встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша статті 9 Закону № 996).

Відповідно до частини п’ятої статті 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Водночас ДПС зазначає, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Відповідно до роз’яснення Мінфіну, наданого листом від 22.04.2016 № 31-11410-06-5/11705,якщо первинні документи від контрагента не отримані у звітному періоді, то відповідальна особа суб'єкта господарювання повинна скласти і передати до бухгалтерської служби документ, складений у довільній формі (наприклад, бухгалтерську довідку) із зазначенням розрахункової суми витрат. Після отримання належним чином оформленого акту в обліку проводять уточнення (коригування).

Отже, за роз’ясненням з питань складання первинних документів (акту наданих послуг) та відображення в бухгалтерському обліку отриманих у 2007 – 2011 роках послуг від нерезидента за обставин, вказаних у зверненні,ДПС рекомендує звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.