Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.09.2021 р. № 3312/ІПК/99-00-16-01-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення  Товариства  щодо  довідки, яка підтверджує податковий статус нерезидента, з метою застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримало від свого підрядника, який є резидентом Сполучених Штатів Америки, довідку (сертифікат резидента США), сформовану в електронному вигляді у системі електронного декларування Філадельфійського сервісного центру Служби внутрішніх доходів США та роздруковану заявником.

 Товариство просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Чи є довідка (сертифікат резидента США), сформована в електронному вигляді в системі електронного декларування Служби внутрішніх доходів США та роздрукована заявником, за умови здійснення її перекладу українською мовою в порядку, передбаченому чинним законодавством України,  підставою для застосування норм Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі – Конвенція)?
2. Чи необхідна легалізація у вигляді апостилю виданого в Сполучених Штатах Америки електронному вигляді в сертифікату резидента США з урахуванням того, що між Україною та Сполученими Штатами Америки укладений  Договір про правову допомогу  від 27.02.2001, який набрав чинності 08.03.2002?

Щодо питання 1

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з  урахуванням  особливостей,  передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки  (або її нотаріально засвідченої копії),  яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з положеннями п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни,  визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому зазначимо, що положення порядку, встановленого ст. 103 Кодексу, крім тих, які стосуються форми зазначеної довідки, не містить інших застережень, зокрема щодо способу видачі цієї довідки компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України.

Положення Конвенції, яка є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000, застосовуються до „осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції” (ст. 1) і поширюються на податки, одним з яких, зокрема в Україні, є „податок на доход (прибуток) підприємств” (ст. 2).

Відповідно до п.п. „j” п. 1 ст. 3 Конвенції термін „компетентний орган” стосовно США означає „Міністерство фінансів або його повноважного представника”.

За повідомленням Служби внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки, яка відповідно до ст. 3 Конвенції є компетентним органом з боку США, єдиною формою підтвердження права особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом США, на пільги, передбачені цією Конвенцією, є сертифікат (довідка) резиденції  за формою № 6166.

Наразі для цілей застосування Конвенції у порядку, встановленому ст. 103 Кодексу, довідка за формою № 6166 має надаватися в оригіналі (на спеціальному папері з водяними знаками) і не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем), але обов’язково з офіційним перекладом українською мовою.

Щодо питання 2

Згідно з положеннями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція), єдиною формальною процедурою, яка може вимагатись для засвідчення офіційних документів, які використовуються на території  держав-учасниць цієї Конвенції, має бути проставлення компетентним органом держави, в якій був складений документ, апостилю. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Однак, відповідно до ст. 3 Гаазької Конвенції „дотримання згаданої <…> формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації”.

За інформацію, розміщеною на офіційних сайтах Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua), США є однією з договірних країн - учасниць Гаазької Конвенції.  

Крім того, на офіційному сайті Мінюсту розміщено інформацію щодо переліку міжнародних договорів України про правову допомогу,  до якого, зокрема, входить Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22.07.1999, який набув чинності 27.02.2001, а  також відповідні роз’яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін.

Разом з тим звертаємо увагу, що Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначаються повноваження контролюючих органів, до функцій яких належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема необхідності та особливостей проведення щодо таких документів процедур легалізації та апостилізації, не належить до повноважень ДПС.

Водночас повідомляємо, що питання, пов’язані із  проведенням зазначених процедур, у тому числі щодо практичного застосування положень Гаазької Конвенції та міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін,  належать до компетенції МЗС та Мінюсту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).