Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.09.2021 р. № 3314/ІПК/99-00-16-01-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення  Товариства щодо  довідки, яка підтверджує податковий статус нерезидента, з метою застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримало від свого підрядника, який є резидентом Латвійської Республіки, довідку (сертифікат резидента Латвійської Республіки), сформовану в електронному вигляді у системі електронного декларування Державної служби доходів Латвії та роздруковану заявником.

Товариство просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Чи є довідка (сертифікат резидента Латвійської Республіки), сформована в електронному вигляді в системі електронного декларування  Державної служби доходів Латвійської Республіки та роздрукована заявником, за умови здійснення її перекладу українською мовою в порядку, передбаченому чинним законодавством України,  підставою для застосування норм Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно (далі – Конвенція)?
2. Чи необхідна легалізація у вигляді апостилю виданого в електронному вигляді в Латвійській Республіці сертифікату резидента Латвії з урахуванням того, що між Україною та Латвійською Республікою укладений  Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 23.05.1995, який набрав чинності 12.07.1996 (далі – українсько-латвійський Договір про правову допомогу)?

Щодо питання 1

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з  урахуванням  особливостей,  передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки  (або її нотаріально засвідченої копії),  яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з положеннями п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни,  визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому зазначимо, що положення порядку, встановленого ст. 103 Кодексу, крім тих, які стосуються форми зазначеної довідки, не містить інших застережень, зокрема щодо способу видачі цієї довідки компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України.

Положення Конвенції, яка є чинною в українсько-латвійських податкових відносинах з 21.11.1996, застосовуються „до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1) і поширюються на існуючі податки, одним з яких, зокрема в Україні, є „ податок на прибуток підприємств” (ст. 2).

Для цілей цієї Конвенції термін „компетентний орган” означає стосовно Латвії – „Міністра фінансів або його повноважного представника” (п.п. „і” п. 1 ст. 3 Конвенції).

Таким чином, згідно з порядком, встановленим ст. 103 Кодексу, резидент України, який виплачує резиденту Латвії доходи із джерелом їх походження з України, має право на самостійне застосування зменшеної ставки податку чи звільнення від оподаткування, передбачених Конвенцією на час виплати цих доходів, якщо фактичним власником – нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), видану компетентним органом Латвійської Республіки (за формою та у спосіб, встановленими латвійським законодавством), яка відповідає зазначеним у п. 103.5 ст. 103 Кодексу вимогам щодо легалізації та перекладу на українську мову офіційних документів, виданих іноземними компетентними органами, у порядку, встановленому законодавством України.

Щодо питання 2

Згідно з положеннями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція), єдиною формальною процедурою, яка може вимагатись для засвідчення офіційних документів, які використовуються на території  держав-учасниць цієї Конвенції, має бути проставлення компетентним органом держави, в якій був складений документ, апостилю. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Однак, відповідно до ст. 3 Гаазької Конвенції „дотримання згаданої <…> формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації”.

За інформацію, розміщеною на офіційних сайтах Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua), Латвія є однією з договірних країн – учасниць Гаазької Конвенції.  

Крім того, на офіційному сайті Мінюсту розміщено інформацію щодо переліку міжнародних договорів України про правову допомогу,  до якого, зокрема, входить українсько-латвійський Договір про правову допомогу, а  також відповідні роз’яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін.

Разом з тим звертаємо увагу, що Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначаються повноваження контролюючих органів, до функцій яких належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема необхідності  та особливостей проведення щодо таких документів процедур легалізації та апостилізації, не належить до повноважень ДПС.

Водночас повідомляємо, що питання, пов’язані із  проведенням зазначених процедур, у тому числі щодо практичного застосування положень Гаазької Конвенції та міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін, зокрема українсько-латвійського Договору про правову допомогу,  належать до компетенції МЗС та Мінюсту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).