Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення щодозастосування спрощеноїсистемиоподаткуванняфізичною особою – підприємцем, яка здійснює діяльність з надання в оренду нерухомого майна та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що є платником єдиного податку 3 групи. При цьому підприємницькою діяльністю не займається. За договором позички отримав нежитлове приміщення від фізичної особи.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
якщо нежитлове приміщення, отримане у позичку надавати в оренду чи виникнуть податкові зобов’язання у фізичної особи – підприємця;
якщо приміщення не здається в оренду, то чи виникають податкові зобов’язання у фізичної особи – підприємця.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно зі ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 ЦКУ(ст. 828 ЦКУ).
Згідно ст. 793 ЦКУдоговір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно зі ст. 292 Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Водночас відповідно до п. 292.3 ст. 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатноотриманимивважаютьсятовари (роботи, послуги), наданіплатникуєдиногоподаткузгідно з письмовими договорами дарування та іншимиписьмовими договорами, укладенимизгідноіззаконодавством, за якими не передбаченогрошовоїабоіншоїкомпенсаціївартості таких товарів (робіт, послуг) чиїхповернення, а такожтовари, переданіплатникуєдиногоподатку на відповідальнезберігання і використані таким платникомєдиногоподатку.
Враховуючи викладене, оскільки передача нежитлового приміщення фізичній особі – підприємцю на підставі договору позички, не передбачає переходу права власності на таке майно до фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, то доходу у розумінні п. 292.1 ст. 292 Кодексу у такого підприємця не виникає.
Разом з тим до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку буде включатися сума орендної плати, отриманої таким підприємцем на підставі договору оренди.
При цьому слід зазначити, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групфізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів (п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).
Одночасно зауважуємо, що договір позички є правочином, що покладає на його сторони (позичкодавця та користувача) взаємні зобов'язання, тому в розумінні Кодексу податковий обов’язок зі сплати податкових зобов’язань може виникнути як у позичкодавця так і у користувача, в залежності від прав та обов’язків, які фактично виникають у таких осіб на підставі цього договору.
Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем від надання в оренду нежитлового приміщення, отриманого у позичку, включається до доходу платника єдиного податку. При цьому, у разі якщо зазначене нежитлове приміщення не надається в оренду, то податкові зобов’язання у платника єдиного податку не виникають.
Зазначаємо, що відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |