Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2021 р. № 3471/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового                кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і повідомляє таке.

У зверненні Товариство зазначає, що планує здійснити закупівлю послуг з переробки отриманих у процесі господарської діяльності речовин на умовах давальницької сировини, в результаті якої утвориться готова продукція (пальне), що підлягає подальшій реалізації. Після переробки пальне планується зберігати на нафтопереробному заводі до передачі покупцеві. Зокрема, Товариством розглядається можливість укладення договору доручення (у статусі довірителя) з суб'єктом господарювання, який володіє ліцензією на оптову торгівлю пальним (повіреним) для здійснення продажу пального.

На даний час Товариство не володіє на праві власності або на праві користування місцем зберігання та оптової торгівлі пальним, а також не має ліцензії на оптову торгівлю пальним.

За результатами переробки на умовах давальницької сировини Товариство отримає пальне, тобто не придбаватиме його у виробника чи інших суб'єктів господарювання.

Враховуючи зазначене, Товариство запитує:

1. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на виробництво і зберігання пального у випадку переробки іншим суб'єктом господарювання наданої Товариством сировини та подальшого зберігання пального у місці переробки до моменту передачі покупцеві?

2. Чи виникає у Товариства обов'язок отримувати ліцензію на оптову торгівлю пальним, якщо юридичні дії щодо продажу пального від імені та за рахунок Товариства (довірителя) буде вчиняти інший суб'єкт господарювання (повірений) на підставі договору доручення?

3. Чи виникатиме у Товариства обов'язок щодо сплати акцизного податку у разі укладення договору доручення, за яким юридичні дії, пов'язані з продажем пального, та безпосереднє відвантаження пального будуть здійснюватися іншим суб'єктом господарювання (повіреним)?

До запитання 1.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України  (далі – ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 840 ЦКУ, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

За приписами частини першої статті 853 ЦКУ замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Таким чином, предметом договору підряду є виготовлення пального і замовник  зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі –  Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481, зокрема, визначено:

виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до пп. 14.1.28 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Отже, ліцензію на виробництво пального отримує суб’єкт господарювання, який безпосередньо здійснює виробництво пального у розумінні ст. 1 Закону   № 481, а тому підстави для отримання такої ліцензії у Товариства  (замовника) відсутні, ліцензію на виробництво або зберігання пального повинен отримати підрядник.

До запитання 2.

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) згідно ст. 15               Закону № 481, при здійснені оптової торгівлі пальним та/або  зберіганні пального:

1) зобов’язані отримати ліцензії на право оптової торгівлі пальним та/або зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального  відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва;

2) мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочини, вчинені повіреним, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Отже, оскільки при продажу пального здійснюється правочин який припиняє права довірителя, то відповідно до ст. 15 Закону № 481 має бути ліцензія на оптову торгівлю пальним як у повіреного так і  у довірителя.

До запитання 3.

Відповідно до пп. 212.1.1 п.212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Крім того, п. 212.2 ст. 212 Кодексу передбачено, що замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

  Отже, платником акцизного податку є виробник пального з давальницької сировини, а тому обов’язок щодо його сплати виникає саме у виробника – виконавця згідно договору підряду, а Товариство, як замовник, повинно перерахувати суму коштів у розмірі акцизного податку виробнику.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, сертифікатів відповідності на товар, відповідно надати ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається можливим.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.