Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.09.2021 р. № 3489/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо визнання заборгованості безнадійною відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, мають місце непоодинокі випадки, коли за своєчасно направленими кредиторами до суду позовами (в межах строку позовної давності) щодо стягнення заборгованості з їх боржників, суди виносять рішення щодо відмови їм у задоволенні цих позовів, посилаючись на різні обставини і підстави, чинне законодавство України та/або судову практику, що склалася на день прийняття такого рішення.

Як повідомив платник, в подальшому, безумовно, строки давності спливають і кредитори втрачають будь-яку можливість у судовому порядку стягнути цю заборгованість зі своїх боржників.

У заявника виниклопитання щодо віднесення кредитором до безнадійної заборгованості за ознаками, визначеними п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за якою судом відмовлено в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення заборгованості з його боржника і в подальшому спливли строки позовної давності.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)                           позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.

Підпунктом «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності за зобов'язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Таким чином у разі якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній
п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Водночас згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійною заборгованістю вважається заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Тож достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності щодо зобов’язання за такою заборгованістю, незалежно від відмови суду в задоволенні позовних вимог платника податку-кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника.

При цьому, звертаємо увагу, що відповідно до ст. 264 ЦКУ перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ст. 264 ЦКУ позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи положення п. 2.2 постанови від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України) (далі – постанова) позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Згідно п. 2.3 постановиякщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).