Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2021 р. № 3389/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо практичного застосування норм ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та, керуючись ст. 52 ПКУ, повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, Підприємством був укладений зовнішньоекономічний контракт з резидентом Турецької Республіки. При цьому, на запит Підприємства щодо підтвердження сплати нерезидентом корпоративного податку,контрагентом- резидентомТурецької Республіки був наданий витяг з реєстру платників податків, в якому було зазначено інформацію щодо його резиденства без легалізації та нотаріального посвідчення перекладу українською мовою, а також без інформації щодо сплати податків (далі – витяг з реєстру).

У заявника виникло питання:

1. Чи звільняє Підприємство від застосування норми п.п. 140.5.5¹п. 140.5 ст. 140 ПКУ (збільшення на 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, реалізованих на користь нерезидентів організаційно-правові форми яких включені до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 (далі – Перелік № 480) лише той факт, що нерезидент є податковим резидентом держави, в якій він зареєстрований як юридична особа, без фактичної сплати ним податку на прибуток або корпоративного податку?

2. Чи є витяг з реєстру достатнім підтвердженням для визнання операцій з даним нерезидентом неконтрольованимита непроведенняПідприємством збільшення фінансового результату до оподаткування згідно норм п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 ПКУ?

3. Чи треба Підприємству мати ще якісь документи, крім витягу з реєстру контрагента, для непроведення збільшення фінансового результату до оподаткування на 30% вартості реалізованих товарів згідно п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 ПКУ?

Щодо питань 1-3

Згідно ізп.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Підпунктом 140.5.5¹п. 140.5 ст. 140 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г»
п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Контрольованими операціями, відповідно до п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарськіоперації, щоздійснюються з пов’язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначенихп.п. 39.2.1.5 цьогопідпункту;

б) зовнішньоекономічнігосподарськіоперації з продажу та/абопридбаннятоварів та/абопослуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарськіоперації, щоздійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженогоКабінетомМіністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 цьогопідпункту, абоякі є резидентами цих держав;

г) господарськіоперації, щоздійснюються з нерезидентами, які не сплачуютьподаток на прибуток (корпоративнийподаток), утомучислі з доходів, отриманих за межами державиреєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелікорганізаційно-правових форм таких нерезидентівврозрізі держав (територій) затверджуєтьсяКабінетомМіністрів України.

ґ) господарськіоперації (у тому числівнутрішньогосподарськірозрахунки), щоздійснюютьсяміж нерезидентом та йогопостійнимпредставництвом в Україні.

При цьому, п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує
10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

На виконання п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУКабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи».

До Переліку № 480включено,зокрема,резидентів Турецької Республіки з організаційно-правовими формами (назва мовою держави реєстрації/назва, транслітерована латиницею (абревіатура)) - KollektifŞirket (GeneralPartnership), AdiŞirket (LimitedPartnership).При цьому ст. 39 ПКУ не передбачає ведення ДПС реєстру різновидів організаційно-правових форм нерезидентів, яківключено до Переліку.

Таким чином, у разі якщо організаційно-правова форма резидента  Турецької Республіки не включена до Переліку, то операції з такими контрагентом не є контрольованими відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.1
п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, за умови, що резидент Турецької Республіки не є пов’язаною з резидентом України особою та/або операції з ним не здійснюються через комісіонерів-нерезидентів.

У випадку, якщо платник податку здійснює господарські операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, то такі операції підпадають під визначення контрольованих,у разі досягнення вартісних критеріїв, встановлених п.п. 39.2.1.7п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

Коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 ПКУ по операціях з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480 здійснюється у разі недосягнення вартісних критеріїв, встановлених п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, в тому звітному періоді, в якому проведені  операції з таким нерезидентом.

При цьому, п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Матеріали до запиту підтверджують факт резидентства компанії-нерезидента, але не містять інформацію щодо сплати податку на прибуток або корпоративного податку нерезидентом та не можуть бути підставою для визнання господарських операцій з нерезидентом неконтрольованими.

Відповідно до питання 6 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 № 266, достатнім підтвердженням сплати податку на прибуток або корпоративного податку нерезидентом буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначені підпункти ст. 140 розділу III ПКУ не містять спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог п. 103.5 ст. 103 глави 10 розділу II ПКУ, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначений документ, одержаний від контрагента - нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий:

на запит контролюючого органу, поданий відповідно до ст. 85 глави 8 розділу II ПКУ, під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 - 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 ПКУ, або

на письмовий запит контролюючого органу про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, надісланий платнику податку відповідно до п. 73.3 ст. 73 глави 8 ПКУ.

Отже, виходячи із викладеного вище можна зробити наступні висновки:

1. Той факт, що нерезидент є податковим резидентом держави, в якій він зареєстрований як юридична особа, не звільняє Підприємство від застосування норми п.п. 140.5.5¹п. 140.5 ст. 140 ПКУ щодо збільшення фінансового результату до оподаткування суму 30 відсотків вартості товарів,реалізованих на користь нерезидентів, зокрема, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, якщо відсутнє підтвердження щодо сплати податку на прибуток або корпоративного податку таким нерезидентом у відповідній державі у період здійснення операції.

2. Витяг з реєструпідтверджує факт резидентства компанії-нерезидента, але не містить інформацію щодо сплати податку на прибуток або корпоративного податку нерезидентом, та не може бути підставою для непроведенняПідприємством збільшення фінансового результату до оподаткування згідно із нормамип.п. 140.5.5¹п. 140.5 ст. 140 ПКУ.

3. Для непроведення збільшення фінансового результату до оподаткування на 30% вартості реалізованих товарів згідно п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 ПКУПідприємству необхідно надати документ, який свідчитиме про сплату нерезидентом податку на прибуток або корпоративного податку у відповідній державі у період здійснення операції. Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).