Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.09.2021 р. № 3574/ІПК/99-00-21-02-02-6

Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток підприємств сум виплат нерезиденту у вигляді роялті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до інформації, наданої платником, підприємство, згідно із умовамизовнішньоекономічного контракту, сплачує роялті нерезиденту, зареєстрованому у Литовській Республіці.

Платника цікавить питання:

Які документи повинна надати юридична особа-резидент Литовської Республіки платнику податку – резиденту України для застосування таким резидентом пільгової ставки оподаткування податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України?

Згідно з положеннямип.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом ізджереломїхпоходження з України, зокрема, роялті, оподатковуютьсяв порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 КодексуРезидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Згідно з ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, ратифікованої Верховною Радою України 09.12.1997, яка є  чинною з 25.12.1997 (далі – Конвенція), «застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1) та поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2).

Відповідно до п. 1 ст. 12 (Роялті) Конвенції «роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі».

«Однакціроялтіможутьтакожоподатковуватись у ДоговірнійДержаві, в якій вони виникають, і відповідно до законодавствацієїДержави, але якщоодержувач є фактичнимвласникомроялті, то податок, щовизначається таким чином, не можеперевищувати 10 процентівзагальноїсумироялті» (п. 2
ст. 12 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 12 Конвенції «термін«роялті» при використанні в ційстаттіозначаєплатежі будь-якого виду, щоодержуються як відшкодування за користуванняабо за надання права користування будь-якимавторським правом на літературні твори, твори мистецтваабо науки (включаючикінематографічніфільми, будь-якіплівкиабофільми для радіомовленнячителебачення), будь-якіпатенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу абопроцес, або за користування, або за надання права користуванняпромисловим, комерційнимабонауковимобладнанням, або за інформацію, щостосуєтьсяпромислового, комерційногоабонауковогодосвіду (ноу-хау)».

Отже, у разі якщо періодичні виплати нерезиденту підпадають під визначення роялті та такий нерезидент є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу (п. 103.2 ст. 103 Кодексу).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 Кодексу).

Таким чином, довідказа звітний податковий рік, яка підтверджує, що нерезидентє резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, надає особі (податковому агенту), що виплачує доходи нерезидентові у такому звітному році, право на застосування зниженої ставки оподаткування на підставі міжнародного договору, починаючи з 1 січня цього ж звітного року.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).