Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.09.2021 р. № 3599/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                             щодо окремих питань, пов’язаних із програмною продукцією (далі – Звернення від 10.08.2021), та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

На питання, порушені Товариством у Зверненні від 10.08.2021, ДПС у межах своїх повноважень було надано обґрунтовані відповіді-роз’яснення в індивідуальній податковій консультацій від 23.06.2021, зареєстрованій в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за № 2515/ІПК/99-00-21-03-02-06 (далі – ІПК № 2515) і направленій на адресу Товариства, за результатами розгляду попереднього звернення Товариства з аналогічних питань.

З урахуванням наданої у Зверненні від 10.08.2021 інформації на доповнення до ІПК № 2515 ДПС інформує.

 

Щодо питання 1

 

З метою застосування норм ПКУ під поняттям «товари» розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення                       (підпункт  14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Оскільки згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» та Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043, програмне забезпечення (комп’ютерні програми) належить до нематеріальних активів, а податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, то для цілей оподаткування ПДВ програмна продукція (програмне забезпечення, комп’ютерні програми) розглядається як товар (нематеріальний актив), а не як послуга.

Під поняттям «постачання товарів» розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під поняттям «постачання послуг» розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14               розділу І ПКУ).

Отже, головним критерієм для віднесення тієї чи іншої операції до категорії операцій з постачання товарів є здійснення відповідної дії, яка полягає у будь-якій передачі права на розпоряджання товарами як власник. Водночас, під час здійснення операції з постачання послуг вказана вище дія не відбувається.

У свою чергу, за своєю фактичною сутністю операція з постачання програмної продукції передбачає передачу майнових прав (права власності) на таку програмну продукцію.

Операція з надання права на використання програмної продукції здійснюється на підставі договорів, визначених главою 75 Цивільного кодексу України, зокрема, ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності або ліцензійного договору, та, відповідно, не передбачає постачання програмної продукції разом із передачею майнових прав (права власності) на таку програмну продукцію.

З огляду на викладене, операції з постачання програмної продукції та  операції з надання права на використання програмної продукції за своєю сутністю не є тотожними.

Щодо питання 2 і 3

Для цілей застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного пунктом 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, головним критерієм є фактична сутність здійсненої господарської операції (постачання програмної продукції та/або надання права на використання програмної продукції, плата за яке не вважається роялті). При цьому особливості оформлення такої операції мають бути відображені у первинних документах відповідно до її фактичної сутності.

Так, у разі, якщо згідно з відповідним договором умови використання програмної продукції (комп’ютерної програми та/або її компонентів) обмежені функціональним призначенням такої програмної продукції і її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем») та/або умови передачі права на розповсюдження примірників програмної продукції не передбачають надання права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем, то отримання платежу як винагороди за надання права на використання такої програмної продукції / розповсюдження примірників програмної продукції не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (комп’ютерної програми та/або її компонентів), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Щодо визначення первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення тієї чи іншої господарської операції, ДПС інформує.

Термін «первинний документ» та вимоги щодо його складання визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі –                          Закон № 996). Так, відповідно до статей 1 і 9 Закону № 996 первинний  документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію, та є підставою для бухгалтерського обліку такої операції. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції і одиницю виміру господарської операції.

Згідно зі статтею 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку (у тому числі визначення первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку і підтверджують фактичне проведення тієї чи іншої господарської операції) здійснюється Міністерством фінансів України, а не ДПС, а тому питання визначення первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення тієї чи іншої господарської операції, а також надання роз’яснень щодо порядку їх складання не належать до повноважень ДПС.

Щодо питань 4 і 5

Питання визначення правомірності укладення і оформлення договорів, а також інших зазначених проєктів документів до таких договорів не належить до повноважень ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).